На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ФРАНКЛІН (FRANKLIN) БЕНДЖАМИН (1706-1790) - - американський просвітитель, державний діяч, учений. У спадщині Ф. помітне місце займає педагогічна проблематика. У статті "Пропозиції по навчанню молоді в Пенсільванії" (1749) висловив ідею створення середнього учбового закладу, освіта в якому орієнтувалася б не на традиційні зразки, а на потребі американської дійсності. Розробив учбовий план і програму для 6 років навчання. Учбовий заклад під назвою "академія" відкрився у Філадельфії в 1750 у складі 3 шкіл - класичною, математичною і англійською. У 1755 школа була перетворена в університет. Гнедіч Микола Іванович - (1784-1833). Російський поет; переводив Ф. Шиллера, Вольтера, У. Шекспіра. У 1829 р. опублікував переклад "Іліади" Гомера. Легально-раціональні правила бюрократії - організаційно-політичний порядок, характерний для сучасних суспільств. У рамках бюрократичної організації легітимним і авторитетним вважається лише той наказ, який виходить з відповідного відомства, відповідає належній інструкції і віддається при дотриманні належних процедур. Авторитет посадових осіб пов'язаний не з традицією або харизмой, а з консенсусом з приводу дієвості процедурних правил, які сприймаються як раціональні, справедливі і неупереджені. ГЕРАКЛИТ Ефесський - (кон. 6-нач. 5 в. до н. е.) - інш.. філософ, належав до материалистич. і диалектич. традиції ионийской школи. Розглядав нестворений богами мир (космос) як "вічно живий вогонь, заходами що спалахує і заходами що погасає". Критикував тра-диц. міфологію. Образний спосіб вираження і пережитки ми-фологич. мислення приводить Г., як показує отд. фрагменти, до обожнювання першооснови - вогню і загальної закономірності ("необхідність") - логоса. Пізніше ця сторона філософії Г. неправомірно використовувалася в релігійному вченні стоїцизму і в иудео-християнській теології з її вченням. Інтеріорізация - формування духовного світу особистості, внутрішніх структур психіки за допомогою відображення зовнішніх соціальних відносин і адаптації до мінливості суспільного буття.

Ізяслав Давидович

Ізяслав Давидович - син чернігівського князя Давида Святославича, князь чернігівський і великий князь київський, уперше згадується в літописі під 1140 р., як союзник Всеволода Ольговича, який, зайнявши Київ, віддав Чернігів брату Ізяслава, Володимиру. Брати Давідовичи жили дружно. У боротьбі Ольговичей і Юрія з Ізяславом Мстіславичем за київський стіл Давідовичи грають двозначну роль, пристаючи то до однієї, то до іншої сторони. Метою їх є збереження за собою Чернігівської волості і, при нагоді, захват нових земель. Після смерті брата Володимира в 1151 р., Ізяслав Давидович займає чернігівський стіл. Дізнавшись про кончину Ізяслава Мстіславича, він поспішає в Київ (1154), але туди його не вставляє Вячеслав. Тоді Ізяслав з Святославом Ольговичем посилають до Юрія суздальскому кликати його в Київ. Але ще до приходу Юрія, Ізяславу вдається зайняти, по запрошенню киян, київський стіл. Однак з появою Юрія на півдні Ізяслав все-таки повинен був піти з Києва. У все княження Юрія Ізяслав те мириться з ним, то інтригує проти нього. У 1157 р., коли Юрій помер, Ізяслав знов захоплює Київ. До 1159 р. тримається він на великокняжеском столі, вівши за нього постійні війни, але нарешті повинен бігти. Після запеклої боротьби йому вдається ще раз заволодіти Києвом в 1161 р. і втримати його до смерті. У 1162 р. на нього знов пішли Мономаховичи, і 6 березня він був убитий в битві. Похований в Чернігові. - Див. летоп.: Ипат., стор. 218, 224, 231, 233, 235, 36, 238, 239, 242 - 246, 249, 251 - 254, 256 - 258, 263 - 265, 267, 272, 280, 293, 294, 296, 304, 307, 308, 314, 316, 317, 320, 321, 323 - 329, 331, 333 - 338, 341 - 344, 346 - 349, 351 - 354, 356; Лавр. - 294, 295, 297 - 300, 302, 305, 306, 315, 317, 319, 321, 324 - 328, 331 - 333; "Повні Збори Російських Літописів" (т. III, 11 - 13; IV, 8 - 10; V, 160 - 162; VII, 33 - 44, 46, 52, 56, 59, 61 - 76, 233). Е. К.

Джерело: interpretive.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua