На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Самобичування - підвищена самокритичность по відношенню до себе особисте, що виражається в діях самоосуждения своїх вчинків, самозвинувачень, розкаяння в скоєному. Самобичування - це вічне невдоволення собою, глибокі етичні страждання. У побутовому лексиконі це називається "самоедством". Самобичування виявляється також як самообмова, тобто приписування собі чужої провини, проступків, що не здійснюються або угода з підозрою в їх здійсненні. Причини самобичування можуть бути самі різні - комплекс неповноцінності, недооцінка своїх сильних сторін і потенційних можливостей, розлад нервової системи. КОЛЕКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ - Взаємодія членів колективу в процесі досягнення загальної мети. (Тітова Е.В.)  . НУРАГИ - кам'яні укріплені житла бронзового і раннього залізного віку у вигляді веж на про. Сардінія. АВЕМПАС - арабський філософ (Сарагоса, кон. XI в. - Фес, 1138). У "Режимі самотнього" він услід за Платоном і Аль-Араби розглядає різні види політичного управління в пошуках довершеного суспільства. Як досягнути щастя в незавершеному суспільстві? Тільки усамітнюючись і відмовляючись від конформізму (nawa-bit). Такі одинаки складуть згодом ядро довершеного суспільства. Його твору: "Прощальне послання" і "Трактат про з'єднання". "Трактат про душу" розвиває оригінальну теорію пізнання, вихідну з чутливості до інтелектуального пізнання, до якої потім підключається уява. Оболонка биогеоценотическая - сукупність биогеоценозов (див. Біоценоз) поверхні Землі; товща оболонки на суші до 200 - 300 м. Биогеоценотическая оболонка - синонім биогеоценотического покривала.

ЗАЙЦІВ Іван Прокопьевич

(р. 24.8. 1920, дер. Семерино, нині в Вологодської обл.), педагог, творець системи перевиховання осуджених у виправно-трудових установах (ИТУ). Закінчив Вологодський пед. ин-т (1960). На пед. роботі з 1939, з 1947 в ИТУ і органах внутр. справ в Вологодської обл. (з 1962 полковник). З 1983 викладач у вузі МВС.
Розробив в нач. 60-х рр. систему воспитат. роботи в ИТУ осн. видів режиму, матір на меті гуманизацию процесу відбування покарання, захист осуджених, що встали на шлях виправлення, від свавілля карних елементів. Основа системи - формування з груп осуджених первинних колективів, тих, що надають покладе. вплив на особистість від'їжджаючих покарання. Індивід, підхід до осуджених, облік разновозрастного складу, разл. мірі кримінальної зараженості осуджених, образоват. і проф. підготовки дозволяють створити в колективі суспільно цінні традиції, що протистоять звичаям злочинної середи.
З. трактує виправлення як результат гл. обр. воспитат. роботи. Запропонував оцінювати міру виправлення осуджених не по поведенч. негативним характеристикам (напр., порушення режиму, невиконання норм виробітку на произ-ве і інш.), а по зміні відношення осуджених до труда, навчання, нравств. і правовим нормам. Значить. роль 3. відводив органам самоврядування з осіб, що встали на шлях виправлення. Виконання осудженими пед, що ускладнюються. вимог зумовлювало рух по т. н. рівням виправлення і стимулювало покладе. зміни в їх поведінці. До пед. роботі притягувалися не тільки штатні офіцери-вихователі, але і співробітники разл. служб ИТУ, викладачі внутр. шкіл і ПТУ і інш. Координацію їх діяльності здійснювала рада вихователів загонів.
Свою пед. систему 3. випробовував у воспитат. роботі ИТУ Вологодської обл. Практика 3. дозволила педагогизировать і гуманізувати середу, встановити взаєморозуміння і довір'я між вихователями і осудженими, відновити у осуджених сознат. відношення до дотримання нравств. норм поведінки. У результаті у осіб, від'їжджаючих покарання в цих ИТУ, рівень рецидивної злочинності знизився в 2 - 3 рази (в порівнянні з даними по країні загалом ). У пед. практиці 3. отримали оригінальну інтерпретацію ідеї А. С. Макаренко: організація разновозрастного воспитат. колективу, метод перспективних ліній, самоврядування і інш.
Під керівництвом 3. в 70-е рр. пройшли перепідготовку мн. співробітники ИТУ, що використали в своїй діяльності його ідеї, по суті, діяльність, що передбачила перебудову ИТУ в напрямі їх гуманизации в кон. 80-х - нач. 90-х рр.
Соч.: Формування колективу осуджених, М., 1975 (соавт.); Колектив осуджених і шляхи його формування (соавт.), в кн.: Виправно-трудова педагогіка, М., 1978.
Ллється.: Поєднання колективних і індивідуальних форм у воспитат. роботі з осудженими, [Вологда], 1975; З ту рів а М. П., Організація воспитат. процесу у виправно-трудових колоніях, М., 1988.
М. П. Стурова.
 

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua