На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ДИДАКТОГЕНИЯ (від греч. DIDAKTIKOS - такий, що навчає і GENES - такий, що народжує, народжений) - - негативний психічний стан учнів, викликані порушенням педагогічного такту з боку вихователя (вчителя, наставника, тренера). Виражається в фрустрации, страхах, пригніченому настрої і т.п. В основі Д. лежить психічна травма, отримана учнем з вини педагога. Д. нерідко переростає в невроз і в цьому випадку може зажадати спеціального лікування, зокрема методами психотерапії. Для запобігання виникненню Д. у учнів педагог повинен прагнути до максимальної тактовності в спілкуванні, враховувати вікові і індивідуально-психологічні особливості. Дитинство - етап розвитку людини, попередній взрослости; характеризується інтенсивним зростанням організму і формуванням вищих психічних функцій. 1918, 16.7. - Вбивство в Екатерінбурге (з санкції центра) Миколи II і членів його сім'ї. КАСТА - (португ. casta - рід, покоління, походження) - ендогамная група людей, що поміщається суворо ранжирувану в соціальній ієрархії, пов'язана з. традиційними заняттями і обмежена соціальною традицією в спілкуванні один з одним. У тій або інакшій формі ознаки кастового ділення були в суспільному устрій багатьох древніх і середньовічних социумов (К. злодіїв в Древньому Єгипті, самураїв в Японії і т.д.). Тільки в Індії кастова організація сформувалася у всеосяжну соціальну систему. По індійській конституції (1950), К. равноправни і кастова дискримінація заборонена законом (1955). Разом з тим, певні кастові. Шизофренізация - придбання інтелектом властивостей, характерних для хворих шизофренією: образності мислення, переважно асоціативного мислення, ірраціонального мислення, догматичного мислення, мозаїчного мислення, розщепленню і т.п.

Вчення

діяльність індивіда по засвоєнню учбової інформації (об'єкта вивчення, змісту учбової дисципліни). "Діяльність суб'єкта завжди відповідає якійсь його потребі, направлена на предмет, здатний задовольнити цю потребу. Цей предмет спонукає і направляє діяльність суб'єкта. Внаслідок такого розуміння діяльності вчення тільки тоді є власне діяльністю, коли воно задовольняє пізнавальну потребу. Знання, на оволодіння якими направлене вчення, виступають в цьому випадку як мотив, в якому знайшла своє предметне втілення пізнавальна потреба... Якщо такої потреби... ні, то він або не буде вчитися, або буде вчитися ради задоволення якоїсь іншої потреби.
У останньому випадку вчення вже не є діяльністю, оскільки оволодіння знаннями саме по собі не приводить до задоволення потреби суб'єкта, а служить лише проміжною метою. У цьому випадку вчення є дією, реалізуючий іншу діяльність; знання, будучи метою дії, не виконують функції мотиву, так як процес вчення спонукають не вони, а те, ради чого суб'єкт вчиться, що приводить до задоволення вартої за цим потреби. Незалежно від того, на задоволення якої потреби направлене вчення - специфічної для нього чи ні, воно завжди реалізовується дією або ланцюгом дій". Як видно з приведеної цитати, в психології вчення розглядається як діяльність лише тоді, коли вчення задовольняє пізнавальну потребу індивіда, тобто усвідомлену суб'єктом потребу взнати про вибраний об'єкт щось нове.
У іншому випадку вчення розглядають як дія в якій-небудь іншій діяльності. Застосовно до вчення у вищій військовій школі не можна міркувати так однозначно, оскільки, якщо вчення задовольняє будь-яку усвідомлену потребу суб'єкта, воно являє собою діяльність. Наприклад, життєво важлива потреба отримати добре оплачувану спеціальність може бути пов'язана з вивченням таких об'єктів, пізнавати які самі по собі суб'єкт вчення не став би ніколи. Швидше усього, вчення треба розглядати як діяльність як ідеал побудови навчання, в якому суб'єкт вчення не тільки виконував би наказані дії, але і мав би можливість усвідомити ту власну (або майбутню професійну) потребу, яка задовольняється при вивченні рекомендованого викладачем (програмою учбової дисципліни) об'єкта, тобто усвідомлено прийняти об'єкт, що вивчається як мотив вчення, спланувати цю діяльність з урахуванням своїх можливостей (або вибрати один з рекомендованих планів) і самостійно реалізувати включені в цей план (або перетворені з урахуванням коштів, що є і власних можливостей) дії.
Відступаючи від цього ідеалу (наприклад, через обмеженість ресурсу часу) викладач може усвідомлено оцінити ті втрати, які стануться в активності суб'єкта вчення, і передбачити заходи для компенсації цих вимушених втрат. Можливості свідомого вибору, планування своєї діяльності по засвоєнню учбового матеріалу хоч би у часі, з урахуванням необхідності задоволення інших своїх потреб робить суб'єкта вчення більш активним.

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua