На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Функціональна письменність - (лати. - напрям) - міра підготовленості людини до виконання покладених на нього або добровільно взятих на себе функцій. Функціональну письменність складають: елементи лексичної письменності; уміння людини розуміти різного роду його державні акти, що стосуються і слідувати їм; дотримання людиною норм суспільного життя і правил безпеки, вимоги технологічних процесів, в які він залучений; інформаційна і комп'ютерна письменність. Це початковий рівень функціональної письменності характерний для передових цивілізованих суспільств. Існує і інший підхід до розуміння функціональної письменності, що. СЛЕНГ - (англ, slang - сленг, жаргон) - в англійській мові - слова і вираження, уживані людьми певних вікових груп, професії, соціальних прошарків; особлива манера говорити. Уті Не - короткий японський спис, що має наконечник з трьома-чотирма вістрями, і довжиною держака 330 мм. Страхи реальні - Існує інший клас страхів, де небезпека реальна, але може бути усунена достатнім умінням. НайПростіший приклад цього - фізичні небезпеки, подібні тим, яким зазнають в альпінізмі. Але існує і безліч інших. Візьмемо, наприклад, страх суспільного засудження. Абсолютно вірно, що одна людина може украсти коня, в той час як іншої боїться навіть подивитися через огорожу; ця різниця залежить головним чином від певного роду відмінностей в неусвідомленому відношенні до інших людей. З людиною, яка чекає, що з ним будуть погано звертатися, дійсно будуть погано звертатися, в той час як людина, яка. ЦИВІЛІЗАЦІЯ - власне соціальна організація суспільства, що характеризується загальним зв'язком індивідів, що охоплюються нею і соціальної спільності з метою відтворювання і примноження суспільного багатства.

МАРКУШЕВИЧ Олексій Іванович

[20.3(2.4). 1908, Петрозаводськ, - 4.6.1979, Москва], педагог-математик, організатор нар. освіти і пед. науки, д. ч. АПН РСФСР (1950), АПН СРСР (1967), д-р физ. наук (1940), проф. (1944). У 1930 закінчив физ. ф-т Ср.-азіат, ун-та, викладав у вузах Ташкента. З 1935 вів Н. і пед. роботу у вузах Москви (МГПИ, МГУ); одночасно зав. редакцією математики в Ізд-ве технико-теоретич. літри (1934 - 37, 1943 - 47). Заст. мін. освіти РСФСР (1958 - 64). З 1946 в установах АПН; віце-през. АПН (1967 - 75).
У 40 - 50-х рр. М. Значит. увагу приділяв проблемам методики викладання математики, становлення сов. метод. школи, що охоплював як розвиток змісту шк. матем. освіти, так і розв'язання питань підготовки пед. кадрів, пропаганди матем. знань серед дорослих. Розробив програму узгодженої діяльності изд- в по створенню матем. літри для самообразования, організації разл. форм позакласної роботи ("Об матем. літрі для вчителя ср. школи", МШ, 1947, № 1). Запропонував створити для вчителя "путівник" по матем. літрі, вмісний огляди отеч. і заруб. літри, методики викладання, зведення з її історії, з життя і діяльності видатних вчених-математиків. З ініціативи і за участю М. був початий випуск серії книг "Би-ка вчителя", "Популярні лекції по математиці". За задумом М., така літра повинна виконувати роль "глибокої розвідки" - які нові області науки в майбутньому зможуть освоїти діти і в якій формі з цими новими областями потрібно їх знайомити. М., П. С. Александров і А. Я. Хинчин були ініціаторами і ред. "Енциклопедії елементарної математики" (1951 - 52, 1963 - 66).
математики в 60- 70-е рр., перед, комісії АН і АПН СРСР по визначенню змісту освіти в ср. школі. Особливо підкреслював, що мета реформи - значить. збагачення курсу математики, підвищення його теоретич. рівня, створення умов для розвитку світогляду учнів, їх творчої діяльності. Звертав увагу на необхідність правильно враховувати у викладанні математики все досягнуте до реформи. Вважав необгрунтованими висловлювання про те, що перевантаження учнів пов'язана з введенням теоретико-множин. підходу у вивченні нек-рих понять математики, з прагненням до розвитку в шк. курсі мови математики. Свої погляди виклав в ст. "Об шк. математиці" (МШ, 1979, ЛЬ 4, опубл. посмертно).
У 60-е рр. активно брав участь в створенні нових шк. підручників по математиці, розробляв теорію уч. книги. Вважав, що створення хорошого підручника для ср. школи передбачає труд як вчений-математика, так і досвідченого викладача-практика, здатних разом зробити виклад глибоким, доступним, цікавим, що впливає не тільки на їх розум, але і на почуття, що формує світогляд учнів. У зв'язку з цим звертав увагу на необхідність розкриття і розвитку межпредметних зв'язків математики. Автор підручників і уч. посібників по теорії аналитич. функцій для ун-тов і пед. ин-тов. Був одним з організаторів видання 12-млосної "Дитячої енциклопедії" (гл. ред. в 1971 - 78), 3-млосного изд. "Що таке? Хто такий?" для мл. школярів.
У області книгознавства досліджував питання історії естеств. і техн. книги, уч. літри, инкунабул. З 40-х рр. збирав особисту б-ку, приділяючи особливу увагу видатним пам'ятникам історії книги. У 1976 безвідплатно передав свої збори инкунабул Гос. б-ке СРСР ім. В. І. Леніна (нині Зростав. гос. би-ка).
Соч.: Ряди, М.; M.; Елементи теорії аналитич. функцій, М., 1944; Действіт. числа і осн. принципи теорії меж, Популярні лекції по математиці, в. 1, 4, 9, 13, До питання про реформу шк. курсу математики, МШ, 1964, № 6; Викладання в школі естеств. наук і формування науч. світогляди, МШ, 1976, № 2; Роздуму про долі підручника, в кн.: Проблеми шк. підручника, в. 1, М. 1974; Життя серед книг, М., 1989 (сост.).
Ллється.: До сімдесятиріччя проф. А. І. Мар-кушевича, в сб.: Книга. Дослідження і матеріали, в. 36, М., 1978; Черкасов Р. С., Об метод. спадщині А. І. Марку-шевича (до 80-летию від дня народження), МШ, 1988, № 2.
 

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua