На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Мотивація - спонуки, зухвалі активність організму і що визначають її спрямованість. Термін "мотивація", взятий в широкому значенні, використовується у всіх областях психології, що досліджують причини і механізми цілеспрямованої поведінки людини і тварин. По своїх виявах і функції в регуляции поведінки вмотивовуючі чинники можуть бути розділені на три відносно самостійних класу. При аналізі питання про те, чому організм взагалі приходить в стан активності, аналізуються вияви потреб і інстинктів як джерел активності. Якщо вивчається питання, на що направлена активність організму, ради чого. Комунікація - (від латинського "повідомлення", "зв'язок", "роблю загальним") - передача інформації в процесі спілкування. Канапа - ар. державна канцелярія, вищий урядовий орган і окремі відомства. ШУЛЯТИКОВ Володимир Михайлович - [30 вересня (12 жовтня) 1872, Москва - 26 березня (8 квітня) 1912, Москва] - російський філософ, літературний критик. У 1898 закінчив Московський університет. Брав активну участь в соціал-демократичному русі на стороні більшовиків. Основний філософський твір - книга "Виправдання капіталізму в західноєвропейській філософії (від Декарта до Маху)" (1908). Традиційним умоглядним філософським спекуляціям протипоставити принцип пояснення ідеології з умов виробництва, розділяв ідею А. А. Богданова про те, що в опозиції "дух - матерія" відбивається соціальне відношення "організатор -. ДІАЛЕКТИКИ - вчення про найбільш загальні закономірні зв'язки і становлення, розвиток буття і пізнання. Спочатку під діалектикою розумілося мистецтво суперечки, уміння вести бесіду за допомогою питань і відповідей.

ЛОТМАН Юрій Михайлович

(р. 28.2. 1922, Петроград), філолог і культуролог, дер филол. наук (1962), д. ч. АН Естонії (1990), чл. мн. заруб. академій. Закінчив БРЕШУ (1950). З 1963 проф. Тартуского ун-та. Автор трудів в області структурної поетики, семиотики і історій русявий. літри, пов'язаних між собою єдиним підходом до культури як динамічної знакової системи, що відкриває в процесі взаємодії її разл. сфер (науки, мистецтва і інш.), ист.-культурних моделей, худож. мов нові містять, сторони. Культура, по Л., в своєму розвитку відображає складність буття, непередбачуваність і багатоваріантність ист. процесу. Спираючись на ідеї поліфонії худож. мислення і діалогу культур (М. М. Бахтін), Л. показує багатомірність культурного простору і затверджує право мистецтва "виритися з сфери однозначних значень "для вільної творчості, що вимагає етичної відповідальності людини. Уявлення про єдність науч. і етич. підходів в сфері культурної діяльності, прагнучій до відкритого пошуку істини - істотна частина культурологич. концепції Л., що додає їй особливе просвітить. значення ("Лекції по структуральной поетике", 1964; "Статті по типології культури", в. 1 - 2, 1970 - 73; "Аналіз поетичного тексту", 1972; "Роман у віршах Пушкина "Євген Онегин". Спецкурс. Ввідні лекції у вивчення тексту", 1975). Створив ряд посібників для ср. школи, орієнтованих на формування у уч-ця культури думки і емоцій, естетич. інтуїції, здібності до сприйняття мистецтва в його идейно-худож. цілісність. Напісанние Л. в співавторстві з В. Невердінової "Підручник-хрестоматія по лит. читанню для 9 кл." (1982) і "Книга для вчителя. Методіч. матеріали до підручника-хрестоматії для 9 кл." (1984) узагальнюють досвід побудови курсу русявий. мови і літри в естонської ср. школі. У структурі підручника закладена певна композиц. ідея, що дозволяє учню по мірі збагнення худож. творів осмислити нравств. єдність русявий. літри. Розбір тематики і проблематики творів направлений на розкриття внутр. закономірностей і зв'язків лит. процесу. Одночасно від автора до автора ускладнюється і заглиблюється вивчення явищ стилістики і поетики. Зміна лирич., героич., сатирич. мотивів створює певний емоційний ритм сприйняття худож. словесність. У підручнику розроблена система аналізу творів (різна для прозаич. і поетич. жанрів), та, що включає використання доповнить, текстів: нарисів "побуту і вдач" епохи, огляду загальної проблематики творчості письменника, історії прочитання книги, уривків з спогадів сучасників, докладних стилистич. коментарів; комплексу вправ: дотекстових (обробка нової лексики, фразеологізмів і т. д.) і послетекстових, направлених на виробіток навиків виразить, читання, активної мови, иск-ва інтерпретації твору, формування собств. думки. Уч-ця ср. школи адресовані також підручники по русявий. літрі на ест. мові для 9 і 11 кл. (останній сост. спільно з 3. Г. Мінц і С. Г. Ісаковим).
Розвиток творчих здібностей, дослідницької самостійності дітей, поглиблення нравств. і естетич. впливи літри Л. зв'язує зі зближенням шк. практики і совр. науки, з оволодінням вчителем науч. методикою аналізу текстів (як в історичному, так і в теоретичному аспектах). Подібний підхід відображають роботи об А. С. Пушкине (пр. ім. А. С. Пушкина РАН, 1992): "Коментар до романа "Євген Онегин"" і "А. С. Пушкин. Біографія письменника" (1981). У - "Коментарі", крім загальних статей, що розкривають внутр. хронологію романа, історію його створення, особливості дворянського побуту епохи, поєднуються два вигляду тлумачень: що власне текстуальні (розкривають значення архаич. слів, втрачених реалій, лит. ремінісценцій і т. п.) і концептуальні (аналізуючі идейно-худож. функції слів і тропов, логіку становлення характерів персонажів, особливості структури твору, своєрідність авторської позиції).
З 80-х рр. виступає з телевізійним циклом "Бесіди про русявий. культурі", охоплюючому разл. сторони і проблеми історії і літри 18 - 19 вв. Є одним з ведучих авторів серій - "Труди по знакових системах" і - "Труди по русявий. і славши. філології" (изд. Тартуского ун-та).
Соч.: Структура художнього тексту, М., 1970; У школі поетич. слова. Пушкин. Лермонтов. Гоголь. Книга для вчителя, Мі988; Створення Карамзіна, М., 1987; Культура і вибух, М., 1992.
- м Д. Л. Ермаков.

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua