На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ПЛЕТУН-ПЛАН (від англ. PLATOON - взвод, загін) - - форма організації учбових занять, при якій учні не мають постійних приміщень, а об'єднані в "бродячі класи". П. розроблений У. Віртом, керівником шкіл в м. Гери (США), в 1918 з метою більш раціонального розподілу часу між заняттями, трудом і грою. Розклад занять і розподіл учнів по шкільних приміщеннях будувалося так, що в першу половину дня з учнями першого потоку (загону) проводилися заняття по учбових предметах в класах, а учні другого потоку в цей час працювали в учбових лабораторіях, бібліотеці, майстерних, займалися в спортзалі і т.д. Потім учні мінялися видами занять і учбовими. Маргиналізация - процес деградації людини, втрата ним колишнього статусу, перетворення в соціальне явище, не типове для даного цивілізованого суспільства. РОСТРА - ніс корабля - в Древньому Римі ораторська трибуна на форумі, прикрашена носами трофейних кораблів. СПИРИТУАЛИЗМ - доктрина, згідно якої загальної сублпанцией є дух (протилежно матеріалізму). Не треба плутати із зіставленням ідеалізму і реалізму - вчень про джерело пізнання, а не про природу буття. Лейбниц, наприклад, спиритуалист, оскільки зводить матерію до енергії, а енергію до невидимої і невідчутної сили, природа якої духовна. Спиритуализм протистоїть матеріалізму не тільки подібно тому, як дух протистоїть природі, але і як життя протистоїть механізму: філософія Бергсона, що проголошує несводимость життя до якої б те не було формі физикохимического механізму, являє собою різновид спиритуализма (в "Двох. Позитивізм - (лати. positivus - позитивний) - філософський напрям, що оголошує єдиним джерелом істинного, дійсного знання позитивні, тобто позитивні (емпіричні) науки і заперечливе пізнавальну цінність чисто умоглядних досліджень.

ВЕНТЦЕЛЬ Костянтин Миколайович

[24.11(6.12). 1857, Петербург, - 10.3.1947, Москва], педагог, теоретик і пропагандист. вільного виховання. Вчився в Технол. ин-ті (1875 - 76) і Петерб. ун-ті (1876 - 77). З 1880 учасник рев. народнич. руху (в 1885 арештований в Воронеже, висланий). З 1891 працював в статистич. відділенні Моськ. гір. управи. З 1919 в Воронеже: викладав в пед. технікумі і ун-ті, був організатором і викладачем Ін-та нар. освіти. З 1922 в Москві, на пенсії.
У кн. "Етика і педагогіка творчої особистості" (т. 1 - 2, 1911 - 12) В. виділяв 3 найважливіші сфери людської діяльності: етичну, направлену на здійснення нравств. ідеалу; педагогічну, що має на увазі воспитат. задачі; політичну, задача до-ой - зміна форм суспільств. життя. Підкреслюючи взаємообумовленість цих видів діяльності, на перший план висував задачу нравств. вдосконалення особистості.
Пед. погляди В. розвивалися в руслі педоцентризма. Совм. з членами комісії з організації сімейних шкіл Пед. об-ва при Моськ. ун-ті (О. В. Кайданова, І. І. Горбунов-Посадов, M. M. Клеч-ковський, Н. В. Чехов і інш.) розробляв основи і принципи вільної школи і вільного виховання. Гл. задача виховання - розвиток творчої, незалежної, самобутньої особистості, що відчуває свій нерозривний зв'язок і солідарність з всім людством. Гл. засіб нравств., розумового і физич. розвитку - творчий проводить, труд. В. детально розробив принципи організації воспитат. установи - Вдома вільної дитини і намагався реалізувати їх в Москві (1906 - 09).
Після Февр. революції 1917 соціальний переворот мислив в єдності з пед. революцією, к-рую трактував як кардинальну реформу виховання і освіти, що створює умови для вільного розвитку особистості. У роботах "Як боротися з мілітаризмом", "Сучасний момент і вільне виховання" і "Відділення школи від держави і декларація прав дитини" (1918) обгрунтував принцип автономії школи від гос-ва, що дозволяє організувати незалежну, самоврядну, доступну і безкоштовне уч. установу, до-ой буде знаходитися у ведінні общин або вільних союзів громадян. Ставлячи загальнолюдські цінності над класовими, вважав, що школа не повинна служити знаряддям здійснення политий. задач.
У "Декларації прав дитини" (однієї з перших в світовій практиці) в 1917 проголосив для дітей рівні з дорослими свободи і права (в т. ч. на розвиток своїх здібностей і дарований, виховання і освіту, вільне вираження думок, створення подітий. орг-ций і об'єднань і інш.). Покарання замінювалися заходами просвітницького характеру. якби. критику викликали положення, що стосуються права дитини вибирати собі вихователів, йти від батьків у разі поганого звертання, не відвідувати школу в примусить, порядку. Не враховувалося, що В. мав на увазі не руйнування сім'ї і школи, а неприпустимість протиправних дій відносно дітей і необхідність надання їм можливостей активно виявляти свою життєву позицію.
Після Окт. революції виступав проти всіх форм мілітаризації і придушення особистості. У 1917 - 22 розробляв принципи побудови єдиної трудової школи РСФСР. Після різкої критики своєї пед. концепції, к-рую назвали шкідливою і реакц. утопією, сприяючою контрреволюції і буржуазіям (1922), відійшов від активної пед. діяльність. У 20 - 30-е рр. труди В. присвячені розвитку гуманистич. традицій отеч. філософії, створенню релігії творчої особистості, заснованій на культе дитини і зрозумілій ним як творче і свідоме спрямування духовно звільненої людини до висш. нравств. ідеалам [неопубл. роботи: "Творче життєрозуміння в християнстві і толстовстве" (1926), "Філософія творчої волі" і "Промінь світла на шляху творчості" (1937)].
Розробляв новий напрям у вихованні - космич. педагогіку, висш. мета до-ой - повне звільнення і розкріпачення особистості, що володіє собств. нравств. релігією і що усвідомлює себе Громадянином Всесвіту. Космос (або ноосфера, по В. І. Вернадському) трактувався В. як цілісна єдність вселенського життя і регулятор людського суспільства. Найважливішим нравств. імперативом виступало затвердження вихованцем ролі своєї особистості в Космосі, прагнення зрозуміти його закони.
Мн. ідеї вільного виховання (повага до особистості; створення школи-общини, організованої на принципах самоврядування; творчий характер проводить, труда; зв'язок образоват. діяльність з життям, природою і інш.) знайшли застосування в будівництві сов. школи.
З об ч.: Осн. задачі нравств. виховання, М., 1896; Боротьба за вільну школу, М., 1906; Етика і педагогіка творч. особистості, т. 1 - 2, Мі911 - 12; Як створити вільну школу. (Будинок вільної дитини), M.; Нові шляхи виховання і утворення дітей, M.; Теорія вільного виховання і ідеальний подітий. сад, ; Звільнення дитини, M.
Ллється.: Чехів Н. В., К. Н. Вентцель (1857 - 1947). [Некролог], НШ, 1947, № 5; Королев Ф. Ф., К. Н. Вентцель - найвидніший представник вільного виховання (1857 - 1947), СП, 1964, № 4; Винокурів С. В., Пчельников Т. С., К. Н. Вентцель, в кн.: Видні русявий. педагоги в Воронежськом краї, Воронеж, 1972; М і - х а і л про в а М. В., Будинок вільної дитини, СП, 1983, № 4.
М. В. Міхайлова, Н. В. Богуславський.
 

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua