На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ФАУСЕК Юлія Іванівна (1863-1943) - - педагог, діяч дошкільного виховання. Викладала в середніх учбових закладах, в 20-х рр. одночасно викладала в Інституті дошкільного виховання, ЛГПІ ім. А.И. Герцена. Найбільш видний вітчизняний пропагандист досвіду М. Монтессорі. Організатор Суспільства вільного виховання і курсів з підготовки керівниць дитячих садів. У 1917-29 зав. дитячим садом, що працює по методу Монтессорі. Розробила методику роботи з дітьми в дошкільній установі; доповнила систему Монтессорі комплексом практичних вправ. Виступала проти політизування виховної роботи з дошкільниками. У 30-і рр., після закриття. аутокомпетентность - адекватне уявлення про свої соціально-професійні характеристики і володіння технологіями подолання деструкций професійних. Мегетавеєль - (Господь благословляє) (Побут 36.39; 1Пар 1.50)-дружина Гадара, идумейского царя. КОЛО - один з найбільш поширених древніх символів. Частіше за все виражає ідею єдності, нескінченності і закінченості, вищої досконалості. Коло виступає як універсальна проекція кулі. Коло часто символізує Сонце - і на основі його форми, і внаслідок кругового характеру його добового і річного руху. У тимчасовому плані ідея кола знаходить ще більш повне втілення. Добовий і річний рух Сонця з'єднував циклічність часу з циклічністю простору, що вже в більш пізній час знайшло відображення в структурі мегалических споруд (див. мегалити), пов'язаних з астрономічним рахунком часу. Коло є і символом. МОРАЛЬНИЙ ПРИНЦИП - всякий принцип, який повинен визначати етичну волю, як, напр., радість (гедонизм), щастя (евдемонизм), користь (утилітаризм), задоволення природних імпульсів (етичний натуралізм), досконалість (евфоризм), гармонія і т.д.

КОРЧАК Януш

(псевд.; наст. ім'я і фам. - Генрік Гольдшміт) [22.7.1878 (1879?), Варшава, - 6.8(7). 1942, Треблінка], польск. педагог, подітий. письменник, публіцист. і суспільств. діяч. У 1905 закінчив мед. ф-т Варшавського ун-та по спеціальності лікар-педіатр. 8 років працював лікарем в подітий. лікарні в Варшаві, одночасно вів активну суспільств. і лит. діяльність (кн.: "Совр. школа", 1905, "Школа життя", 1908, і інш.), працював вихователем в подітий. літніх колоніях (враження відображені в кн. "Моськи, Йоськи і Срулі", 1910, и'Юзьки, Яськи і Франки", 1910). У 1911 директор "Будинки сиріт" в Варшаві. Осмислюючи сучасну йому практику сімейного і суспільств. виховання, спирався на педагогіку, психологію, соціологію і медицину. К. виробляв. собств. концепцію дитинства і шляхів формування дитини як особистості. Концепция К. викладена в його кн. "Як любити дітей", написаної під час 1-й світової війни на фронті (2-я ч. цієї книги "Інтернат" видана в СРСР в 1922 з пре-дисл. Н. К. Крупської). Після закінчення війни і повернення в Варшаву К. керував подітий. притулками ("Будинок сиріт" і "Наш будинок"), викладав в Ін-ті спец. педагогіки, Вільний польск. ун-ті, пед. уч-ще, виступав як експерт в суді у справах неповнолітніх, співробітничав в разл. журналах, редагував подітий. газ. "Малий огляд", виступало бесідами по радіо і т. д.
К. випустив ряд книг про виховання, в т. ч. "Виховальні моменти" ("Мо wychowawcze", 1919), "Об шк. газеті "(" Об gazetce szkolnej", 1921), "Право дитини на повагу "("Pra wo dziecka do szacunku", 1929), "Правила життя" ("Рга zycia", 1930), "Жартівлива педагогіка" ("Pedagogika zartobliwa", 1939), а також багато статей, опубл. в разл. пед. журналах, і худож. произв. для дітей і про дітей: "Король Матіуш I" (1923, русявий. пер. 1924), "Король Матіуш на безлюдному острові" (1923), "Банкрутство юного Джека" (1924, в русявий. пер. "Джек-кооператор", 1929), "Коли я знов стану маленьким" (1925), "Кайтусь-чарівник" (1935), "Упертий хлопчик. Життя Л. Па-стера"(1938) і інш. У період гитлеровской окупації К. намагався зберегти "Будинок сиріт", к-рий в кон. 1940 був переміщений на терр. варшавского гетто. Там в 1942 він написав "Щоденник". Відхиливши пропозиції про втечу, К. в авг. 1942 разом з 200 своїми вихованцями і всім персоналом "Будинку сиріт" загинув в газових камерах концлагеря Треблінки.
Початкова теза пед. концепції Дитина - самостійна, незалежна від іншої волі особистість. Всупереч уявленню, що дитина - лише майбутня людина, а дитинство - підготує. етап дорослого життя, К. затверджував ідеї повноцінності дитини як людини, самоценности дитинства як справжнього, а не передуватиме. етапу "справжнього" життя. Витікаюча звідси рівноцінність дитини і дорослого означала визнання права дитини бути тим, хто він є, - права на індивідуальність, права на повагу його людського достоїнства. А це вимагає повної і вирішить, ломки існуючого нерівноправного відношення до дитини, зневага до нього, маніпулювання його особистістю, що виявляються як в безцеремонності батьків, так і в тотальному нівелюванні дітей гос-вом.
Мета виховання - повний, вільний і гармонійний розвиток внутр. сил і здібностей кожної конкретної дитини, формування його особистості в дусі ідеалів добра, краси і свободи, особистості, що володіє внутр. самостійністю і почуттям собств. достоїнства. Необхідною умовою цього є створення (в сім'ї або в подітий. колективі) атмосфери доброзичливості, взаємної відвертості і довір'я, що гарантує захищеність дитини від насилля, стабільність його положення і свободу, задоволення його інтересів і потреб (особливо емоційних). Стержнем воспитат. системи К. було пробудження в дитині потреби до самопознанию, самооценке, самоконтролю і волі до самовдосконалення. Дитина розглядається як суб'єкт виховання: "виховання без участі в ньому самої дитини не існує". Умова і могутній чинник ефективності цього процесу - демократично організований самоуправляемий подітий. колектив, що забезпечує повноту життя дитини; включення його в норми колективного соціального життя, корекцію його поведінки (через суспільств. думка), напрям його самовоспитания. Відповідно будувалася і робота вихователя, особливе значення в до-ой мали уміння спостерігати за дитиною, розуміти мотиви його поведінки (уживатися в мир подітий. переживань), будувати свої відносини з ним на основі розумної любові і поваги. У подітий. колективі зусилля вихователя направлені на організацію його на демокр. принципах, створення покладе. психол. атмосфери, організацію виховуючих ситуацій.
Соч.: Wybor pism pedagogicznych, t. 1 - 2, Warsz., 1957 - 58; Pisma wybrane, t. 1 - 4, Warsz., 1978; Mysl pedagogiczna J. Korczaka. Nowe zfodla, Warsz., 1983; в русявий. пер. - Ізбр. пед. произв., М., 1966; Ізбр. пед. произв., М., 1979; Пед. спадщина, М., 1990; Як любити дитину, М., 1990.
Ллється. - М а з у р П. И., Серця, віддані дітям: Я. Корчак і В. А. Сухомлінський, НШ, 1978, № 9; III а б а з в а М., Я. Корчак і його пед. теорія, АЛЕ, 1978, № 11; III л е н-закону А., Я. Корчак, пер. з польск., Варшава. 1978; Е Андреєва Е. П., Г у-р з в і ч В. М.], Пед. спадщина Я. Кор-чака. Бібліографіч. покажчик, М., 1978; № з w з r l у I., Zywe wia. zanie, Warsz.; Binczycka J., Gorzelek K., Об pedagogike jako nauke об czlowieku, Ka-towice, 1979; Lewin А., Tworcza konty-nuacja dzieta pedagogicznego J. Korczaka, Warsz., 1979; Mortkowicz-Olcza-kowa Н., J. Korczak, Warsz., 1978; W cito s z у n S., Korczak, Warsz., 1978; Wspom-nienia р J. Korczaku, Warsz., 1981; J. Korczak. Zycie i dzielo, Warsz., 1982; D е feil ick i K., Korczak z bliska, Warsz., 1985. M. H. Кузьмін.
 

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua