На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

СУГГЕСТИЯ, НАВІЮВАННЯ - (від лати. suggestio - навіювання) - психол. процес активного впливу на психічну сферу людини, пов'язаний зі зниженням свідомості і критичності при сприйнятті змісту, що вселяється, з відсутністю його активного розуміння, критичного аналізу і оцінки. Навіювання є компонентом звичайного людського спілкування, але може виступати і як спеціально організований вигляд комунікації; здійснюється в формі впливу зі сторони і аутосуггестии (самовнушения). На суггестии (навіюванні) частково заснований вплив деяких коштів масової комунікації, реклами, моди, звичаїв, формування віри. Суггестия широко. БЕРКЛИ ДЖОРДЖ - (1685 - 1753) - англійський філософ, представник суб'єктивного ідеалізму. Трактував ефекти зорового сприйняття простору на основі принципу асоціації. Цефат - долина поблизу Мареши, до південного заходу від Ієрусаліма, де Аса розбив ефиоплянина Зарая (2 Пар. 14:10). Чи-Ю - в древнекитайской міфології герой-бунтівник, що бився з Хуан-ді. Його зображали у вигляді полузверя-напівлюдина з головою барса і пазурами тигра, над головою щит (варіант - рогу), в одній руці сокира, в іншій - меч, лівою ногою стоїть на самостреле, в пазурах правої ноги тримає сокиру. Згідно з іншим джерелом, у Чи-Ю тіло людини, копита бика, чотири очі і шість рук, волосся за вухами стирчить немов клинки і списи, на голові рогу. У Чи-Ю, відповідно до китайської міфології було сімдесят два четирехглазих і шестируких брата, які мали коров'ячі копита і мідні голови. Харчувалися вони каменями. Гиббоноїдная гіпотеза - гіпотеза антропогенеза, згідно якою людина сталася від приматів, близьких до гиббонам і зберіг ряд гиббоноидних особливостей (наприклад, в будові грудної клітки, розташуванні внутрішніх органів, будові корінних зубів).

КОНСТАНТИНОВ Микола Олександрович

[26.5(7.6). 1894, м. Телипи, нині Тельшяй, Литва, - 18.4.1958, Москва], педагог, історик педагогіки, д. ч. АПН РСФСР (1945), д-р пед. наук (1942), проф. (1935), засл. деят. науки Узб. ССР (1943). Закінчив ист. ф-т Моськ. ун-та (1918), Висш. пед. ин-т ім. Шела-путина (1919), ист. відділення Воєн. курсів РККА (1920). У 1918 - 25 викладав у воен. завдениях, потім в школах Москви. У 1924 - 41 працював в АКВ ім. Н. К. Крупської, Всес. НДІ за с. освітою, Центр. НДІ національностей (пізніше за НДІ нерусявий. шкіл), Гос. НДІ шкіл Наркомпроса; в 1941 - 1943 в Ташкентськом пед. і вчительському ин-тах. З 1944 в системі АПН РСФСР (в 1944 - 46 директор Б-ки нар. освіти; в 1946 - 49, 1952 - 57 в НДІ теорії і історії педагогіки - директор, зав. сектором і відділом). Одночасно з 1945 зав. кафедрою, проф. МГУ і МГПИ ім. В. П. Потемкина.
Розробляв теоретич. основи ист. науки, розширив тематику і удосконалив методи її досліджень. Одним з перших у 2-й підлогу. 30-хгг. і потім в період Вів. Отеч. війни опублікував цикл статей, що викривали челове-коненавистнич. характер педагогіки фашизму. Вивчав історію освіти і шк. політику в колоніях з нач. 19 в. до 2-й світової війни. У узагальнюючому труді "Шк. політика в колоніальних країнах" (1948) показав перспективи для вивчення шк. політики і стану нар. утворення в країнах Азії, Африки і Лати. Америки. У "Нариси по історії педагогіки" (1952) включив зведення по історії школи Індії, Китаю, Центр. Америки, що було серйозною спробою подолання властивого традиц. ист. науці европоцентризма і переходу до вивчення цілісного ист. процесу.
"Нариси по історії сов. школи РСФСР за 30 років" (1948, совм. з E. H. Мединським) представляли досвід широкого ист. аналізу і систематизації уч. планів, програм, підручників. Однак оцінка школи і педагогіки 20-х рр. дана під впливом офиц. точки зору і идеологич. стереотипів кон. 30 - 40-х рр.
Запропонував самостоят. напрям у вивченні історії отеч. педагогіки і школи народів СРСР. Підкреслював плідну взаємодію русявий. прогресивної пед. думки і пед. традицій народів СРСР (хоч дещо переоцінював значення русявий. освіти для розвитку многонац. школи); постійно акцентував увагу дослідників на зв'язку історії русявий. культури з освітою.
Вивчаючи спадщину заруб. і отеч. педагогів, виявив взаємозв'язок творчості Я. А. Коменського з пед. ідеями юж. слов'ян і зап. українців, його вплив на розвиток братських і інш. шкіл на Україні. Досліджував труди русявий. педагогів-демократів, життя і пед. діяльність Н. К. Крупської і підготував видання її избр. пед. творів (1946). У зв'язку з проблемою виховання дітей-сиріт, що залишилися в роки війни без батьків, виступав за осмислення педагогічних поглядів А. С. Макаренко в нових умовах.
Один з осн. авторів і редакторів програм по історії педагогіки для пед. вузів і підручника по історії педагогіки для пед. ин-тов (совм. з E. H. Мединським і М. Ф. Шабаєвой, витримав 5 изд., 1956 - 82).
Іст. роботи К. відрізнялися широкою ерудицією, аналитич., порівняно-зіставить. і критич. підходом до джерел, володіючи досконало 5 мовами, він залучав многочисл. иностр. матеріали.
Соч.: Життя і пед. діяльність Н. К. Крупської, Нариси по історії нач. освіти в Росії, Нариси по історії ср. школи, M., 1956; Система нар. освіти, М., 1956; Осн. питання педагогіки, М., 1957 (соавт.).
Ллється.: Табаева М. Ф., Н. А. Константінов. (До 80-летию від дня народження). СП, 1974, № 5; Равкин 3., Н. А. Константінов, там же, 1984, № 5.
М. В. Богуславський.
 
КОНСТРУЮВАННЯ (від лати. const-ruo - ладу, створюю), процес створення моделі, машини, споруди, технології з виконанням проектів і розрахунків. К. в процесі навчання - засіб поглиблення і розширення отриманих теоретич. знань і розвитку творчих здібностей, винахідницьких інтересів і схильностей учнів. У процесі К. школярі роблять техн. розрахунки, користуються кресленнями, схемами, довідкової лит-рій, вибирають технологію обробки матеріалів, придбавають навики роботи з виміре, приладами і інструментами. У оволодінні учнями конструкторськими навиками і уміннями осн. роль відводиться предметам естеств. циклу, зобразить, иск-ву, кресленню, трудовому навчанню, а також позакласної і внешк. роботі (див. Технічна творчість).
Розрізнюють До.: розумове-система уявних операцій; графічне - виконання ескізів, малюнків, креслень, що дозволяють конкретизувати і деталізувати проект; предметно-манипу-лятивное - моделювання, або споруда дослідного зразка пристрою практич. призначення. Всі види К. взаємопов'язані. Перш ніж приступити до виготовлення конструкції, необхідно її осмислити, спочатку в загальному вигляді, потім зробити ескіз і, якщо можливо, виконати складальне і деталировочний креслення, а в нек-рих випадках - модель. Умственноє К. дозволяє вибрати якби. раціональний принцип дії, схему конструкції; графич. зображення проекту - визначити форми і розміри деталей, їх компонування; моделювання - конкретно і наочно представити конструкцію, перевірити правильність проекту. Міра самостійності учнів зростає від часткової участі до повного виконання конструкції. Поступово учні переходять від техн. здійснення готового проекту до рішення задач на проектування і потім до проектування нескладних моделей або пристроїв реального застосування. Конструктивні і технол. задачі, що пропонуються учнем, повинні задовольняти вимогам доступності, науч. доцільності, логич. зв'язкам з трудовим завданням або з общеобразоват. предметами. При реалізації проекту учні стикаються з технологією обробки разл. матеріалів, з виявом їх физ. і хим. властивостей, з поведінкою готової конструкції в тих або інакших умовах. Випробування конструкцій виявляють правильність висунених теоретич. припущень, в процесі удосконалення конструкції стимулюється продуктивне, творче мислення. Необхідно продумувати дві сторони конструкції: конструктивну (принцип дії, економічність, ергономичность, еколо-гичность, призначення деталей, їх особливості, спосіб з'єднання і т. д.) і технологічну (вибір заготівлі, складання технол. плану, розмітка, спосіб виготовлення деталей, зборка виробу, контроль по кресленню).
Зміст, методи і форми організації К. залежать від віку, підготовленості і єств. потреб учнів. Цим визначається вибір поставлених перед учнями конструкторських задач. Дошкільнята і мл. школярі прагнуть конструювати так, "щоб було, як теперішній час". К. у дошкільнята протікає в формі гри, у мл. школярів є складовою частиною трудового навчання і позакласних занять. У дитинстві ще не сформовані направлені техн. інтереси, мл. школярів цікавлять будь-які машини. Для дітей цього віку організуються кухлі нач. техн. моделювання, де вони спочатку виготовляють паперові і картонні моделі автомобілів, кораблів, літаків, потім використовують в роботі дерево, метал, пластмасу, гумове і елект-рич. двигуни і конструюють досить складні комбиниров. моделі.
У учнів ср. віку розширяється інтерес до авіації, річковому і морському флотів, космонавтики, радіотехніки. Для них створюються спорт.-техн., "галузеві" і інш. кухлі, зміст роботи к-рих часто пов'язаний з виробництв. оточенням школи. Учні не просто копіюють реально діючі машини. К. є для них самовираження.
Учні ст. віку виявляють цікавість не тільки до конкретних об'єктів техніки, але і до її основ, а також до перспектив розвитку. Ним посильний створення автоматів, кибернетич. пристроїв, навіть комп'ютерів, коштів малої механізації пром. і с. произ-ва. Для створення складних конструкцій старшеклассники нерідко об'єднуються в групи. К. в ст. класах є як засобом трудової і политехн. підготовки, так і методом міцного і глибокого оволодіння знаннями по математиці, фізиці, хімії, кресленню і т. д. Мн. вчителя застосовують систему індивідуальних конструкторських завдань, використовуючи описи приладів, моделей в літрі по подітий. техн. творчості, у відповідних журналах. Техн. К. як метод навчання, виховання і розвитку в ср. школі особливе значення має на уроках труда, креслення, фізики, математики і інш. єств. предметів, а також у позакласній і позашкільній роботі. На уроках труда учні знайомляться з властивостями найпростіших матеріалів, способами їх обробки, з'єднання, кріплення, принципами дії найпростіших конструкцій, опановують навиками читання і побудови креслень, вирішують конструктивні і технол. задачі. На інш. уроках вправи на До., як правило, даються у вигляді експерим. завдань. Вони можуть бути розраховані на урок і провестися як лабораторні практикуми або даватися як домашнє завдання.
У позакласній і позашкільній роботі заняття по К. ведуться, як правило, в техн. кухлях по інтересах.
Ллється.: Вовків І. П., Залучення школярів до творчості, М., 1982; Столярів Ю. С., Техн. творчість школярів, М., 1984; його ж, Розвиток техн. творчість школярів: досвід і перспективи, М., 1983. В. Г. Разумовський.
 

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua