На головну сторінку

НОВОРУССЬКИЙ Михайло Васильович (1861-1925) - - популяризатор наукових знань, письменник, діяч революційного руху. Закінчив Петербурзьку духовну академію (1886). За причетність до підготовки замаху на імп. Олександра III арештований в березні 1887. У Шліссельбурзькій фортеці звернувся до вивчення природних наук, соціології. Звільнений в жовтні 1905. З 1907 жив в З.-Петербурге. У 1909 завідував Рухомим музеєм при Постійній комісії з технічного утворення Російського технічного суспільства. Брав участь в підготовці ряду науково-популярних видань: "Дитячій енциклопедії" И.Д. Ситіна (1913-14), одній з перших російських книг по музейній. ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ - режим роботи служби інформації, при якому користувачі систематично сповіщаються про нові надходження інформації за цей період. Ваза - шведська королівська династія в 1523- 1654 рр. Фундатор - Густав I. В 1587- 1668 рр. царювала також в Польщі. ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ - частина філософії, присвячена проблемам людської дії. Поняття щественними відносинами (соціологія), над межклассовими відносинами (политико-економічна рефлексія), марксизмом і т.д. Вона включає моральну філософію, що становить розділ практичної філософії, фундаментальною проблемою якої буде призначення людини в світі; в термінах Канта її можна сформулювати як відповідь на питання: "Що я повинен робити?". Практична філософія протистоїть теоретичній філософії, що відповідає на людське питання: "Що я можу знати?", і відрізняється від філософії релігії, що. Синантропи - (від лати. Sina - Китай anthropos - людина) - китайські пітекантропи, архантропи (древні люди), залишки яких були уперше знайдені французьким археологом, філософом і мислителем Пьером Тейя-ром де Шарденом. Вік синантропа, предок сучасної людини 460-230 тис. років.

ПРАКТИКА ПЕДАГОГІЧНА

форма проф. навчання у вищих і ср. пед. уч закладах, ведуче ланку практич. підготовки майбутніх вчителів Проводиться в умовах, максимально наближених до проф. діяльність педагога. У процесі П. п. інтенсифікується проф. і особовий розвиток майбутніх вчителів. Студенти включаються в реальну практич. діяльність, уперше безпосередньо знайомляться з виконанням посадових обов'язків і опановують логікою проф. поведінки вчителя. Діяльність студентів в період практики наближається за змістом і структурі до проф. діяльність вчителя і характеризується тим же різноманіттям відносин (з учнями, їх батьками, інш. вчителями) і функцій, що і робота педагога-професіонала
В історії вищої педагогічної освіти склалися два підходи до організації П. п.
Перший - передбачав організацію практики протягом всіх років навчання у вузі (безперервна П. п) П. п. чергувалася з теоретич. заняттями, частина їх переносилася на період П. п. У сов вищій школі в 30 - 40-е рр. в систему П. п. включалися слід її види: екскурсійно-обслідницька, краї ув'язувалася з вивченням курсу педагогіки (2-й курс), методична - в зв'язку з вивченням методик викладання отд. уч. предметів (3-й курс), стажерская (4-й курс).
У 50 - 70-х рр. в уч. планах пед. вузів було збільшено час на П. п. і скорочений об'єм теоретич. підготовки. Передбачалися суспільно-пед. (1 - 3-й курси), літня (2 - 3-й курси), уч.-воспитат. (4 - 5-й курси) види практики. Студенти 1 - 3-го курсів включалися в активну пед. роботу без необхідної теоретич. підготовки, причому на суспільств. початках. У уч. програмах П. п. тих років перераховувалися нормативні види роботи студентів, обов'язкові заходи, розкривалися преим. організаційні форми проведення практики, не були визначені критерії оцінки її результатів.
У 80-х рр. в МГПИ, ЛГПИ, Ростовськом і інш. пед. ин-тах йшов активний пошук шляхів підвищення ефективності проф.. підготовки майбутніх вчителів. У результаті були розроблені для різних вузів програми, в к-рих зміст П. п. визначалося через систему теоретич. знань студентів і проф. умінь, що формуються на різних її етапах, виділялися ведучі види діяльності студентів в період П. п. (в програмі 1980) і система завдань студентам на кожному етапі П. п. (в програмі 1985).
Вдосконалення процесу П. п. розвертається на шляху подолання т. н. функционализма (уч. робота і практич. діяльність студента як помічник класного керівника), забезпечення більш тісного взаємозв'язку теоретич. і практич. підготовки, поліпшення общепед. керівництво практикою і взаємодії вищих пед. уч. закладів з органами освіти. При загальному визнанні ролі П. п. в проф. підготовці вчителя в діяльності пед. вузів нерідко спостерігалася недооцінка її науч. основ, науч. оснащеності, науч. керівництво її організацією.
Другий підхід характеризується обгрунтуванням необхідності спочатку обще-теоретич. підготовки і організації практич. підготовки через практикуми, тренинги, і лише потім - застосування теорії на практиці і організації П. п. на укладе. етапі навчання. Цей підхід більше за свойствен заруб. вищій школі. Так, у мн. ун-тах США П. п. зосереджена на останньому році навчання і проводиться протягом всього уч. року. Вона має дві форми: студенти є постійними працівниками школи і отримують 1/3 зарплати початківця вчителя; студенти працюють під керівництвом ст. вчителя без оплати і іноді можуть замінювати вчителя. Руководство П. п. здійснюють працівники школи. Загальний університетський наставник координує дії школи, вчителів - керівників П. п. і є зв'язуючою ланкою між школою і ун-том. Загалом при подібній організації П. п., як відмічають заруб. дослідники, відбувається відрив від теоретич. навчання, практика орієнтується на оволодіння стандартизиров. проф. прийомами.
У нач. 90-х рр. в отеч. вищій школі підвищення ефективності П. п. в
системі проф. підготовки вчителя зв'язується з поєднанням раціональних сторін обох підходів. Ускладнюються функції, зміст П. п., удосконалюються форми і методи організації.
П. п. - засіб проф. становлення і розвитку майбутніх фахівців. У процесі П. п. застосовуються і осмислюються теоретич. знання, інтенсифікується розвиток пед. мислення, творчих здібностей студентів (образоват. функція П. п.).
У той же час П. п. - етап особового формування майбутнього вчителя, розвитку його загальної і проф. культури. Створюються можливості для самоактуализации студента, різностороннього вияву індивідуальності. Особова самореалізація виступає умовою динамічного і постійного вдосконалення діяльності майбутнього вчителя (розвиваюча функція). Одночасно в ході П. п. здійснюється перевірка міри проф. підготовленість і придатність студентів до пед. діяльність (диагностич. функція).
Собственно П. п. проводиться на ст. курсах. На молодших - поряд з теоретич. заняттями організуються психологопед, практикуми і тренинги, в процесі к-рих забезпечується співвіднесення теоретич. знань з реальною дійсністю, практич. ознайомлення з роботою школи, вчителя, з методами діагностики розвитку дітей, моделювання пед. ситуацій, проектування варіантів рішення пед. задач. Студенти усвідомлюють себе і свою сокурсников як вчителі, відпрацьовують навики і уміння межличностного і проф. спілкування з обліком індивід, особливостей.
П. п. проводиться в дошкільних установах, общеобразоват. школах, проф.. уч-щах, ср. спец. уч. закладах. Содержаніє П. п. вариативно і конкретизується в залежності від специфіки ф-та, особливостей уч. бази, контингенту студентів. У той же час існує обов'язковий для всіх студентів общепроф. мінімум. На його основі створюються профільні програми для кожного ф-та. Як інваріантний зміст П. п. можуть розглядатися: ознайомлення з школою як базою П. п.; вивчення уч. роботи в класі, рівня розвитку дітей, стану їх здоров'я, характеру взаємовідносин між учнями, взаємодія вчителів і учнів на уроці і у внеучеб-ное час; планування уч. і позакласної роботи з учнями; проведення уч. роботи по предмету (поглиблене вивчення разл. варіантів уч. програм, варіантів підручників і посібників, разл. доповнить, джерел і т. п.); розробка тематичних і поурочних планів, підготовка дидактичних матеріалів і наочних посібників до занять; проведення різних видів уроків, внекл. роботи з учнями, роботи з батьками.
У процесі П. п. студенти беруть участь в роботі метод. семінарів, в аналізі уроків і інш. видів занять, аналізують собств. досвід роботи.
якби. поширені такі форми і методи організації П. п., як проблемні семінари, консультації, конференції, співбесіди, дискусії, наради і інш. Велике значення має колективний аналіз діяльності студентів, самоконтроль і самоаналізи, к-рі здійснюються як по змістовних критеріях, що характеризують результат роботи (якість знань, умінь і навиків, рівень поведінки учнів), так і по процесуальних, що характеризують процес і динаміку розвитку дітей і вчителя (міра зміни і розвитку в порівнянні з нач. рівнем). Тільки об'єктивна самооцінка студентом рівня своєї роботи і своєї підготовленості стимулює його проф. самоосвіта і самовиховання.
Об'єктивної самооценке сприяють обгрунтування в уч. цілях критеріїв оцінки роботи, порівняння якості роботи на різних етапах П. п., аналіз рівня знань і умінь учнів, їх розвитку і інш.
Еффектівность П. п. підвищується, якщо практич. діяльність студентів набуває дослідницького характеру. Виконання дослідницьких завдань стає для ряду студентів основою курсових і дипломних робіт.
У період П. п. виявляється переваг, проф. спрямованість майбутніх фахівців, в т. ч. "на себе" або "на дітей". Різний рівень проф. спрямованості, підготовленості, загального і проф. розвитку зумовлює необхідність обліку індивід, особливостей студентів, диференційованого підходу до них, надання конкретною метод. допомоги кожному студенту, що є важливою умовою ефективності П. п.
Керівництво роботою практикантів здійснюють керівник групи - методист. по спеціальності, вчителя, класні керівники (наставники, вихователі). Вузовские викладачі проводять консультації для студентів.
П. п. об'єднує складові компоненти проф. підготовки вчителя і пов'язану з ними діяльність разл. кафедр і підрозділів пед. уч. закладу Успешность П. п. в Значить. мірі залежить від взаємодії пед. уч. закладів з органами освіти, від якості уч. роботи в школі, рівня роботи пед. колективу, відношення його до студентів. якби. успішно організується П. п. в пед. комплексі "дитячий сад - школа - вище пед. уч. заклад - позашкільна установа - підприємство". У цих комплексах викладачі вузу проводять дослідно-експерим. роботу, вчителя включаються в научно кафедр, викладачі вузу ведуть заняття з вихованцями, а педагоги образоват. установи - зі студентами. Студенти у час П. п. стають членами пед. колективів образоват. установ і підкоряються їх розпорядку.
Осн. критерії оцінки результатів П. п.: міра сформированности проф.. умінь у кожного студента; рівень теоретич. осмислення студентом своєї практич. діяльності, її цілей, задач, змісту, методів реалізації; рівень проф. спрямованість інтересів майбутніх педагогів, їх активність, відношення до дітей; рівень проф. культури, здатності до саморефлексии. Результати П. п. оцінюються на основі систематич. аналізу роботи студента; бесіди з вчителями, класними керівниками (наставниками, вихователями); аналізу керівниками школи участі студента в її роботі; самооценки студентами міри своєї підготовки до практич. роботі і якості своєї роботи.
Ллється.: Об уч. програмах і режимі в пед. вузах, ун-тах і пед. технікумах, в кн.: Збірник наказів і інструкцій по Наркомпросу РСФСР, М., 1932, № 64; Об пед. практиці в педвузах, там же, М., 1934, № 16, 34; Інструкція по організації і проведенню пед. практики студентів пед. ин-тов, М., 1975; Пед. практика в системі підготовки майбутніх вчителів, М., 1978; Пед. практика. Уч. допомога для студентів пед. ин-тов, під ред. В. К. Розова, М., 1981; Абдуллина O. A., Загрязкина H. H., Пед. практика студентів. Уч. допомога для студентів пед. ин-тов, М., 1989; Програма пед. практики студентів МГПУ, М., 1993; Jmproving teacher education in the United States, Blooming-ton, 1967; Resident supervisors handbook. Stan-ford University School of Education, Stanford, 1975 - 77. О. А. Абдулліна.
 

Джерело: didacts.ru