На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Лурія Олександр POмAнович - (1902 - 1977) - російський психолог, що розробив багато які проблеми в різних областях психології, основоположник вітчизняної нейропсихологии. Дійсний член АПН СРСР, доктор психологічних і медичних наук, професор, автор більше за 500 наукових робіт. Працював спільно з Л.С. Виготським по створенню культурно-історичної концепції розвитку вищих психічних функцій. Створив оригінальну психофізіологічну методику "зв'язаних моторних реакцій", яка направлена на аналіз афективних комплексів. На основі матеріалів експедицій в Середню Азію зробив ряд цікавих узагальнень, що стосуються. Гіперфункція - (від греч. hype) - над, зверх, functio - виконання) - посилення діяльності органу або тканини. У дефектології особливе значення має Г. залоз внутрішньої секреції. Дедюлін - генерал-майор, командував окремим корпусом жандармів в Петербурге під час революції 1905 - 1906 р. "ФРАЙДЕНКЕР" - ("Der Freidenker" - "Вільнодумний") -щомісячний журнал - орган Німий. союзу свободомислящих; видається в Дортмунде (ФРН). З 1905 по 1925 друкарським органом свободомислящих Німеччини був журн. "Атеїст", що став з 1925 органом Інтернаціоналу пролетарських свободомислящих і що видавався в Віні. З цього часу Ньому. союзом свободомислящих став видаватися в Берліні журн. "Ф.". У 1933 з приходом до влади нацистів видання журналу було заборонене. Поновилося видання "Ф." в 1951. "Ф." має додаток для молоді "Юнзі генерацьон". ГЕЛИКОН - Гора в Середній Греції (на півдні Беотії), де, згідно з грецькими міфами, мешкали музи, що протегували мистецтвам; тому їх іноді називали геликонидами, геликонскими дівами або повелительницами Г. На Г. знаходився джерело Гиппокрена, виникле від удару копита крилатого коня Пегаса.

УЗБЕКИСТАН

Республіка Узбекистан, гос-у в Ср. Азії. Пл. 447,4 тис. км2. Нас. 20,3 млн. чол. (1989, перепис), в т. ч. 71,4% - узбеки; живуть також таджики, російські (8,3%). і інш. Гос. мова - узбецька. Столиця - Ташкент. У склад У. входить респ. Каракалпакия.
У 1989 на 1000 чол. населення у віці 15 лет.н. старше доводилося 856 чол. з вищим і середнім (повним і неповним). освітою (в 1979 - 765 чол.). У галузях економіки було зайнято 1625,3 тис. фахівців, в т. ч. 767,9 тис. з вищим і 857,4 тис. зі ср. спец. освітою.
Дошкільні установи. Організація дитячих садів і яслей почалася в 1918, коли У. входив в Туркестанськую АССР. Після створення Узб. ССР. дошк. установи стали відкриватися повсюдно. До кон. 1932 в республіці діяло 410 подітий. садів (24,7 тис. вихованців). Почалося створення респ. програм виховання в подітий. садах, а також метод, літри на допомогу їх працівникам. З сірок. 30-х рр. розвернулося стр-у спец. будівель, призначених для подітий. садів. У 1940 св. 2,2 тис. дошк. установ відвідувало 74 тис. дітей. У 1943 для дітей з ослабленим здоров'ям стали відкриватися сади санаторного типу (в 1947 працювало 26 таких установ). У 1950/51 уч. м. були відкриті дошк. відділення в Андіжанськом, Кокандськом, Бухарському і Хивінськом пед. уч-щах. У 1960 в 2964 дошк. установах республіки виховувалося 173 тис. дітей. У 70-х рр. в У. широко у воспитат. практику подітий. садів впроваджувалося предшк. вивчення русявий. мови. З сірок. 80-х рр. програми виховання, що розробляються в У., більш широко враховують інтереси населення в освоєнні дітьми традицій нац. культури, у використанні нар. педагогіки. У нач. 90-х рр. в майже 9 тис. постійних дошк. установах У. виховувалося св. 1 млн. дітей. Вихователів для дошк. установ готували 17 пед. уч-щ і 3 пед. ин-та.
Загальноосвітня школа. На терр. У. формувалася древнетюркская культура, багато які особливості до-ой визначалися його положенням на шляхах караванної торгівлі. Значить. роль в ній грали Худжанд, Мараканда (совр. Самарканд), а також Термез, Бухара, Хива.
У 8 в. терр. У. завойована арабами; з 9 в. вона входила в імперію Саманідов з центром в Бухарі. Формування узб. нації проходило в складі великих гос. освіт - імперії Тімура і його нащадків (13 - 15 вв.), Бухарського (з 15 в.), Хивінського (з 16 в.). і Коканд-ського (з 18 в.). ханств. Нарівні з арабським і фарси з 16 в. розповсюджувався нар. мова, що формувалася на основі староузбекского. Значить. центрами мусульманської культури стали Самарканд (осереддя мн. уч. і науч. установ, в їх числі медресе і обсерваторія Улуг-бека, 15 в.), Бухара (серед неск. медресе наиб. славнозвісна "Мири-Араб", діюча і нині), Канібадам (медресе "Мир-Раджаб-Додхо", 16 в.).
З приєднанням Ср. Азії до Росії (60 - 70-е рр. 19 в.). і введенням рос. адм. ділення Туркестанського краю узбеки населяли Самаркандськую, частина Ферганської, Семіреченської і Сирдарь-інської областей. Традіц. система мусульм. освіти збереглася. Після 1867 з'явилися уч. закладу для дітей з сімей русявий. військових і переселенців: нач. школи (до 1876 їх було відкрито 6, в т. ч. 3 в Ташкенті, 2 в Самарканде і одна в Каттакургане); гімназії (в Ташкенті в 1875 чоловіча, пізніше - жіноча); реальне уч-ще (в 1893 в Ташкенті). Для дітей корінного населення призначалася відкрита в 1870 в Самарканде особлива русявий. нач. школа, а також мережа рус.-тубільних шкіл (перша відкрита в Ташкенті в 1884). У Бухарі і нек-рих інш. містах були організовані новометодні школи (перша відкрита Ісмаїлом Гаспрінським в Самарканде в 1893).
По даним общерос. переписи 1897, 98% корінних населення на терр. У. залишалося безграмотним. У 1914/15 уч. м. в 165 русявий. школах (в т. ч. 140 нач., 13 неповних середніх, 12 середніх). навчалося 17,3 тис. учнів. Навчанням було охоплено тільки 2 - 3% хлопчиків-узбеків шк. віку. Уч. закладу Сир-дарьінської, Самаркандської і Ферганської областей в 1875 - 1917 підкорялися адміністрації Гл. управління гражд. уч. закладів в Туркестане.
Після встановлення сов. власті ЦИК Туркестанської республіки затвердив (1918). Положення "Про організацію справи нар. освіти в Туркестанськом краї". Загальне керівництво шк. справою було передано Комісії з освіти (з 1920 - Наркомат). Першочерговою задачею вважалася ліквідація неписьменності. Шк. будівництво розширилося після освіти Узб. ССР. (кон. 1924); до кон. 1924/25 уч. м. нараховувалося св. 1000 шкіл ликбеза, в к-рих опановувало грамотою більше за 200 тис. чол. Особлива увага приділялася утворенню жінок. До 1939 письменність населення досягла 78,7%, в т. ч. серед чоловіків - 83,6%; серед жінок - 73,3%.
З 1930 введене загальне нач. навчання дітей і підлітків. Воно було зв'язане з рядом труднощів, т. до. після нац. розмежування (1924). в Узб. ССР. увійшли нек-рі райони з преим. тадж. населенням. Облік образоват. інтересів корінного неузбецького населення зажадав доп. заходів по спец. підготовці педагогів нач. навчання. Розвитку мережі шкіл 2-й рівня перешкоджали відсутність підручників, слабість матеріальної бази ср. освіти. У 1-й підлогу. 30-х рр. створювалися і ориг. підручники по курсу ср. школи, однак невдовзі вони були замінені стабільними для всього СРСР, переведеними з русявий. яз. Можливості для освоєння в школі традицій нац. історії і иск-ва скорочувалися. Ця тенденція була посилена перекладом узб. писемність з арабського на лати. алфавіт (1928 - 29), а згодом (в 1939) - на русявий. графіку. У кон. 30-х рр. в містах і робочих селищах розширялася 7-літня освіта, зросло число ср. шкіл. У 1940/41 уч. м. в У. працювало св. 4,8 тис. шкіл (в т. ч. ок. 2,7 тис. початкових, ок. 1,7 неповних середніх, св. 490 середніх), в к-рих навчалося св. 1,2 млн. учнів. У школах працювало 36 тис. вчителів. У роки Вів. Отеч. війни мережа шкіл скоротилася. Проте було організоване навчання св. 200 тис. дітей, евакуйованих в У. із західних р-нов СРСР.
З 1949/50 уч. м. введено загальне 7-літнє навчання; розширялося і число вечірніх шкіл робочої молоді; усього в У. нараховувалося св. 5 тис. общеобра-зоват. шкіл (ок. 1,3 млн. учнів). У 1959 - 62 введене загальне 8-літнє навчання. У нач. 60-х рр. створені ориг. підручники по історії, географії і літрі У. Билі прийняті заходи до організації нач. шк. навчання на рідному яз. корейців, німців і інш. народів, депортованих в У. в кон. 30-х - нач. 40-х рр. У нач. 70-х - кон. 80-х рр. здійснювався курс на загальне ср. утворення молоді. У кон. 80-х рр. зміст шк. освіти переглянено в інтересах кращого засвоєння учнями традицій нац. культури, історії, літри і иск-ва країни.
Після проголошення гос. суверенітету ухвалений закон про освіту (1992). Як обов'язкове введено базове (9-літнє). освіта, безкоштовна в гос. образоват. установах. У уч. закладу повного ср. освіти (2 - 3 року після базового). поступають учні на конкурсній основі. Ср. уч. заклади можуть здійснювати диффе-ренциров. навчання, вводити курси по вибору учнів і поглиблене вивчення отд. предметів.
У 1994 нараховувалося св. 8,9 тис. денних общеобразоват. шкіл, в к-рих вчилося св. 4,7 млн. чол. 1 тис. шкіл вела навчання на неск. мовах, в т. ч. на російському; тільки з навчанням на русявий. яз. працювали 222 школи. Усього на русявий. яз. діставали загальну освіту ок. 0,5 млн. чол. (9,7% всіх учнів). У школах зайняте ок. 380 тис. вчителів, в т. ч. 75% з висш. освітою.
Мережа внешк. установ охоплює ок. 200 будинків подітий. творчість, св. 70 станцій юних техніків, св. 40 станцій юних натуралістів, ок. 30 екскурсійно-туристських станцій, ок. 300 ДЮСШ.
Професіонально-технічна освіта. Школи проф. навчання стали з'являтися у 2-й підлогу. 19 в. У 1871 русявий. нач. школа в Ташкенті (відкрита в 1867). перетворена в "народно-ремісничу". У 1873 - 82 там же працювала Туркестанська школа шелководства. У 1896 організоване ремесл. уч-ще для підготовки ремонтників хлоп-коочистит. заводів (Ташкент). У сірок. 80-х рр. 19 в. в гір. уч-щах Туркестанського краю створені ремесл. класи з навчанням столярній, токарній, палітурній і шевській справі; в сіл. школах організовані заняття по садівництву і городництву. У 1902 осн. с. гидро-техн. школа і ж. техн. уч-ще. У 1917 діяло 15 невеликих с. і інш. шкіл. У грудні 1920 створений Туркестанський к-т проф. освіти, до-рому були передані 9 техн. і ремесл., 2 пром. уч-ща і неск. шкіл. У 1924 в складі Наркомпроса республіки встановлений Уз-профобр. (на правах відділу), у ведіння к-рого перейшли 10 шкіл ФЗУ і 3 проф.. школи з 910 учнями. За 1929 40 було підготовлено 12 тис. робітників. У 1940 створена система Гос. трудових резервів, в до-ой в 1940/41 уч. м. працювали 1 ж. уч-ще і 14 шкіл ФЗО (всього 4,6 тис. учнів). У 1958 Трудові резерви в У. були реорганізовані в систему проф.. освіти (св. 50 уч. закладів давали підготовку по 54 професіях і охоплювали 15 тис. чол.). У 1962 був створений Гос. к-т Узб. ССР. по проф.. освіті. Стали відкриватися середні ПТУ. Згідно із законом про освіту 1992 проф.. освіта здійснюється на основі базового в уч. закладах або безпосередньо на произ-ве. Отримання першої професії (в т. ч. з одночасним отриманням загального ср. освіти). здійснюється безкоштовно. У нач. 90-х рр. нараховувалося св. 500 проф.. уч. закладів, св. 270 тис. учнів (в т. ч. в 330 ср. проф.. уч-щах - ок. 150 тис. учнів).
Середня спеціальна освіта. Першим ср. спец. уч. закладом було Ташкентськоє хлопко-маслобойное уч-ще, засноване в 1893. У 1914/15 уч. м. воно залишалося єдиним і охоплювало ок. 100 чол.
В нач. 20-х рр. в Туркестанської респ. було 11 пед., 5 с.-х., 17 техн. і техн. уч. закладів. Ср. техн. освіта розвивалася на базі робітфаку Туркестанського ун-та (Ташкент), в до-ром були механич., будує., гидротехн. і інш. відділення. У 1927/28 уч. м. ( діяло св. 40 ср. спец. уч. закладів (7,1 тис. учнів), а в 1940/41 уч. м. в 98 ср. спец. уч. закладах У. навчалося 25,1 тис. учнів. Ср. спец. освіта отримала значить. розвиток в 60-х рр., коли в У. у великі галузі произ-ва перетворилися машинобудування, приладобудування і інш. У 1966/67 уч. м. в 128 технікумах і інш. ср. спец. уч. закладах У. навчалося 122,1 тис. чол. У 1-й підлогу. 90-х рр. св. 220 уч. закладів здійснювали підготовку фахівців ср. кваліфікації (св. 240 тис. чол.).
Вища освіта. Перший в історії Ср. Азії світський вуз - Туркестанський ун-т організований в 1920 в Ташкенті на базі відкритого в 1918 Туркестанського нар. ун-та (з 1923 наз. Серед-неазіат. ун-т - САГУ, з 1960 - Ташкентський). У створенні ун-та брали участь професори і викладачі з міст Центр. Росії. У 1920/21 уч. м. на ф-тах ун-та (з. х-ва, мед., техн., військове, соціально-екон., физ.-мат., ист.-филол., робоче). навчалося 1,3 тис. студентів. У 20 - 30-х рр. на базі окремих ф-тов унта організовані 15 самостоят. вузів, розміщених в У., Туркменістані і Таджикистані. У Ташкенті були створені ин-ти - мед., с.-х., пед., інженерів іригації і механізації з. х-ва і ряд втузов, об'єднаних в 1933 в политехн. ин-т; в Самарканде - кооперативний ин-т. У 1927/28 уч. м. діяло 3 вузи (3,9 тис. студентів), а в 1940/41 уч. м. нараховувалося 30 вузів (19,1 тис. студентів). Після закінчення Вів. Отеч. війни вже в 1945/46 уч. м. контингент студентів досяг колишнього рівня. У 50 - 60-х рр. серед студентів означає. ельно збільшилося число представників національностей Ср. Азії. У 1966/67 уч. м., в 35 вузах (після їх укрупнення). навчалося 188,4 тис. студентів.
У 1-й підлогу. 90-х рр. працювало св. 50 вузів; в них навчалося 285,2 тис. студентів. Серед найбільших: Ташкентский ун-т (ок. 17 тис. студентів), Самаркандський ун-т (ок. 11 тис.), Ташкентский пед. ин-т (св. 14 тис.), Ташкентский мед. ин-т (ок. 8 тис.), Ташкентский с. ин-т (ок. 10 тис. студентів). і інш.
Педагогічна наука. Вос-пітат. ідеал узб. народу знайшов своє відображення в усному нар. творчості: переказах, казках, прислів'ях і приказках. Пед. думка в У. в середні віки була складовою частиною соціально-политий. вчень. У 10 - 11 вв. Фараби, Ібн Сина, Біруні розглядали в своїх трактатах широке коло питань навчання і виховання, вважаючи, що тільки наука і освіта здатні вивести народ з неуцтва. У 14 - 15 вв. Улугбек і А. Навої виступили з позицій просвіти і гуманізму. У 16 - 18 вв. стали з'являтися назидат. лит. твору на нар. мові, к-рі, однак, не отримали широкої популярності через нерозвиненість письмової традиції староузб. мови. У нач. 19 в. Мунис Хорезмі склав перше узб. допомога по каліграфії (1804), в до-ром розглядалися і мн. питання навчання.
Після приєднання Ср. Азії до Росії (2-я підлога. 19 в.). з'явилася можливість знайомства узбеків з традиціями русявий. школи і з пед. теорією. Інспектор нар. уч-щ Туркестанської обл., викладач вчительської семінарії в Ташкенті В. П. Налівкин склав перших сартско-росіян і русско-сартские уч. словники і допомоги по вивченню узб. мови росіянами і русявий. мови узбеками. Питання розвитку освіти в Туркестане знайшли відображення в роботах С. М. Граменіцкого, к-рий, крім того, становив 3 "Книги для читання" і арифметичні підручники, що користувалися великою популярністю серед вчителів Туркестана.
У 2-й підлогу. 19 в. під впливом религ.-реформаторського руху (джадидиз-ма). неск. поліпшилися організація, зміст і методи роботи мусульм. шкіл; були видані підручники і уч. допомоги на рідній мові учнів. У нач. 20 в. просвітить, діяльність вели Хамза Хакимзаде Ніязі, А. Авлоні і інш. Хамза склав "Спеціальний полегшений підручник літри для учнів 1-го кл." (1914), "Книгу для читання для 2-го кл." (1915). Авлони підготував ряд підручників для нач. школи.
У перші роки сов. власті в У. науч. центром став Наркомпрос. Тут готувалися і видавалися підручники для сов. шкіл. У 1929 організований узб. НДІ пед. наук. Осн. увага приділялася розробці проблем методики викладання узб. і русявий. мов і літри в школі, узагальненню досвіду роботи кращих вчителів і шкіл (особливе значення мала діяльність Ташкентської дослідно-пока-зат школи-комуни під керівництвом ВФ Лубенцова).
У 2-й підлогу 50-х гг науч. установами У підготовлені підручники по історії, літрі, географії, економіці У Значить. дослідження проведені по викладанню русявий мови (60 - 70-е гг). Членами АПН СРСР. були вибрані ВВ Решетов і З Раджабов Накопичений досвід був переусвідомити в кон 80-х гг в ході оновлення змісту освіти, з розширенням можливостей для уч закладів у виборі форм і методів навчання, у використанні воспитат. потенціалу нар. педагогіки Значить. роль в пед. дослідженнях грають кафедри педагогіки і психології ун-тов і пед. ин-тов В 1973 було засноване Респ пед. про-у
Літ Раджабов З, З історії сов школи в Узбекистані, Таш, 1957, Би з і д р і -ков КЕ, Нариси по історії нар. освіти в Туркестане (1865 - 1924 гг). M, 1960, Кочаров ВТ, З історії організації і розвитку нар. освіти в дорев Узбеки стані (1865 - 1917 гг), Таш, 1966, X у р з а і д про в M X, Розвиток проф. -тих освіти в Узбекистані, Таш, 1973, Кадиров ИК, Нариси розвитку общеобразоват. школи Сов Узбекистану, Таш, 1974, [ А би д у рахманов Г], Вища школа і наука в Сов Узбекистані, Таш, 1977 III з р м у х а медов З, Розвиток нар. утворення за 60 років, Таш, 1978 ИБ Марцинковський/

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua