На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ВИДИ СПІВРОЗМОВНИКІВ - різноманітність виявів особових характеристик людини в процесі вербального спілкування, які досліднику корисно враховувати при виборі тактику взаємодії з випробуваним. З домінантним співрозмовником (напористним, жорстким, не чужим агресії, що уміє приймати рішення і брати на себе відповідальність) доцільно триматися спокійно, стараючись марно не перебивати, не провокувати на агресію, але свою точку зору висловлювати йому твердо і рішуче; недомінантного співрозмовника (делікатного, поступливого, що легко втрачається) корисно почастіше підбадьорювати, зацікавлено. Кваліфікація - міра і рівень підготовленості до якого-небудь виду діяльності, труда. Кваліфікація визначається об'ємом творчих знань і практичних навиків, якими володіє людина. БЛАЗЕНЬ - комічний персонаж старовинного народного італійського театру. У широкому значенні - блазень, клоун. ЕГОЇЗМ - (лати. ego - я) - життєвий принцип і моральна якість, що характеризує людину з т. зр. його відносини до об-ву і інш. людям; виражається в тому, що людина керується в своїй поведінці лише власними інтересами, не вважаючись з інтересами об-ва і навколишніх; одна з форм вияву індивідуалізму. Е. найбільш характерний для приватновласницьких відносин. Як моральна якість Е. в історії етичної свідомості людства звичайно оцінювався негативно, хоч в період боротьби з станово-ієрархічною організацією феодального об-ва він зіграв певну роль в обгрунтуванні права кожного індивіда на прагнення на щастя. З. Врітра - (інш. - инд.) - "перешкода" - демон, противник Індри, що перегородив течію рік. В. схожий на змію - без плечей, без рук і ніг, видає шипіння. Лежить у воді, йому підвладні грім, туман, град, блискавка. Индра убив його ваджроп і звільнив води.

ЗОБРАЖАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

в школі, система уч. і внеуч. худож. діяльності учнів; у вузькому значенні - уч. предмет (до 1964 - "Малювання"). І. і. - важлива ланка в системі загального і естетич. виховання, один з видів і коштів худож. утворення школярів. Занятія И. і. покликані формувати естетич. відношення до предметів і явищ дійсності, уміння бачити і активно затверджувати прекрасне в людських відносинах, в труді, природі, иск-ве, залучати школярів до худож. творчості, формувати прагнення посильний брати участь в охороні природи, пам'ятників історії і культури, в турботі про красу рідного краю, школи, свого будинку, свого вигляду.
У Росії "Малювання" як уч. предмет уперше було введено в кадетських корпусах (1732). У привилегир. дружин. ин-тах вчили вишиванню і інш. видам витонченого рукоділля. У 1804 "Малювання" ввели в гімназіях і уїздних уч-щах, а пізніше в ряді інш. уч. закладів. З 70-х рр. 19 в. воно як обязат. уч. предмет викладалося в реальних і коммерч. уч-щах з Значить. у клоном в сторону техн. і архит. малюнка; в гімназіях і прогимназиях навчалися бажаючі. З 1890 малювання разом з рукоділлям і худож. ремеслами поступово проникали в масову школу.
Перше керівництво на русявий. яз. в традиціях европ. академич. системи малюнка належать, мабуть, І. Ф. Урванову - для художників (1793) і М. Ф. Берлінському - для студентів Гл. пед. ин-та (1806).
Преподаваніє И. і. в школі випробувало Значить. вплив системи підготовки проф. художників. Гл. методами залишалися т. н. копіювальний і геометричний, суть к-рих укладалася в механич. змалюванні "зразків" (складна форма в думках розчленовувалася на поєднання простих геометрич. фігур і тіл, в контури к-рих потім врисовивались живі форми). На геометрич. основі була розроблена прогресивна для свого часу методика А. П. Сапожникова (1834). Після копіювання плоских "оригіналів" малювали гіпсові зліпки античних архит. деталей і скульптур. У висш. "натурному" класі живу модель стилізували під ідеальні классич. канони. У 2-й підлогу. 19 в. копіювання витіснялося малюванням з натури, але лише в нач. 20 в. отримав широкий розвиток т. н. натуральний ("американський") метод. де замість классич. зразків і зліпків рекомендувалося малювати звичайні предмети побуту, людей і пейзаж, тобто те, що уч-ця бачили навколо. Цей метод сприйняв кращі риси системи П.П. Чистякова, творця передовий худож. школи, що поєднувала традиції академич. навчання з досягненнями реалистич. иск-ва передвижников.
У сов. школі в 20-е рр. І. і. стало частиною комплексних програм і системи навчання по методу проектів. Відомий вплив на школу надали теорія т. н. вільного худож. виховання і биогене-тич. трактування худож. розвитку дітей А. В. Бакушинського. Їм була зроблена, перша спроба створення цілісної худож. психолого-пед. картини розвитку зобразить, творчість дітей і сприйняття иск-ва, розроблена методика музейно-естетич. екскурсій, вживана і в совр. досвіді.
У 30-е рр. І. і. стало самостійним уч. предметом з чітко обмеженим довкола знань і навиків реалистич. малюнка. Його зміст і методику викладання для разл. уч. закладів разраоатива- чи, співробітники Центр. вдома худож. виховання дітей в Москві Г. В. Лабунська, Е. Е. Рожкова, Н. П. Сакуліна, Е. І. Кондахчан, художник П. Я. Павлінов і інш.
Для 40 - 60-х рр. характерна боротьба між уч. напрямом навчання малюванню на уроках в школі і художньо-образним, творчим підходом до подітий. малюнку, особливо у позакласній і позашкільній роботі. Цим пояснюються коливання в змісті і принципах програм І. і. 1948 і 1951 - 1955.
Під впливом консервативних ідей зміст уроків І. і. в школі зводилося до 4 осн. видам роботи: малюванню (з натури, на теми, декоративне малювання узорів), з 3-го класу вводилися спец. уроки-бесіди об отд. произв. иск-ва. Були зняті уроки ліплення, декоративно-прикладної діяльності в її широкому худож. значенні, не розвивалося уміння розуміти і цінити твори зобразить, иск-ва, осмислять його значення для людини. Велику частину уч. часу займало навчання графич. грамоті, пізніше - елементарним основам реалистич. малюнка і зобразить, грамоти. Вважалося, що на уроках учнях треба навчати тільки т. н. техн. образу, а оволодіння худож. образом винести в масову (внекл. і внешк.) роботу тільки для бажаючих і обдарованих (H. H. Ростовцев). З 1964 зміст предмета був розширений і зближений із задачами естетич. виховання школярів. Однак аж до 70-х рр. (в програмах РСФСР до 80-х рр., укладач B.C. Кузін) осн. увага, як і раніше, приділялася малюванню.
У 70-е рр. в зв'язку з посиленням уваги до проблеми гармонійно розвиненої особистості підвищується роль взаємозв'язку занять І. і. з нравств., трудовим і загальним розвитком учнів.
Створення худож. образи, на відміну від звичайного зорового, вимагає особливої установки зору ("сприйняття з метою зображення" - психолог H. H. Волков, фізіолог 3. В. Денісова), знання осн. коштів І. і., матеріалів і інструментів, уміння творче застосовувати їх в собств. роботі і пов'язано з оволодінням зобразить, письменністю, в т. ч. графич. грамотою реалистич. малюнка, основами живопису, ліплення, декоративно-прикладної і худож.-конструкторської діяльності. Графіч. грамота як уміння малювати предмети з натури і від себе (по П. Я. Павлову) охоплює три роди процесів: формування уявлення про сам предмет (якої це предмет і які особливості його форми), про його зображення (як нам видно предмет і як він повинен виглядати в зображенні); практич. реалізацію цих уявлень.
Зобразить. письменність в широкому значенні передбачає: сформированность діяльності зорової системи, перцептивних зорових дій, тобто уміння розрізнювати і класифікувати те, що спостерігається, довільно викликати в уявленні потрібні зорові образи, оперувати ними і комбінувати їх в уяві; знання про основи теорії і історії І. і., а також таких вспомогат. наук, як перспектива, цветоведение, композиція, пластич. анатомія, технологія матеріалів; узагальнені наочні представлення (схеми об практич. способах і послідовності виконання робіт на площині і в об'ємі); техніку (т. е. уміння руки і прийоми роботи разл. інструментами і матеріалами).
Навчання зобразить, письменність - вспомогат. засіб худож. розвитку школярів, формування у них здатності розуміти худож. образ, проблеми совр. і ист. дійсність в произв. иск-ва, створювати худож. образ самостійно. Важливо, щоб практич. роботу дитина виконала не тільки грамотно, але і виразно, образно, тобто передав своєрідність предмета, явища, події, відмітив його гл. риси, використав виразить, можливості кольору, лінії, композиції, худож. матеріалів, пластику форми. Розрізнюють три джерела виразності подітий. худож. робіт: предметна виразність (предметний малюнок) як результат реалистич. відображення естетич. особливостей дійсності; виразність композиційно-творчого розкриття автором свого задуму через худож. можливості мови І. і.; виразить, властивості худож. матеріалів і техніки роботи ними.
Здібність до посильного створення худож. образи можна формувати у кожної дитини і тим самим полегшити засвоєння зобразить, письменність. Разом з тим виразність подітий. худож. робіт не є простим слідством навчання зобразить, письменність і має потребу в спец. методах роботи вчителя.
І. і. впливає великий чином на загальне виховання, освіту і розвиток школярів: 90% відомостей про навколишню дійсність поступає до нас через зір. Зорова комбінаторика і навики визуализации умов задач, що в думках вирішуються є основою всіх видів творчого мислення, в т. ч. математичного (помилки просторів. уявлень є третьою за важливістю причиною загальної неуспішності в школі). Без опори на зір систематич. знання про навколишню дійсність складаються у дітей повільно, страждають абстрактним словесно-логич. формалізмом і насилу застосовуються на практиці. Уміння малювати і ліпити, а також сформированность зорово-образних і просторів. уявлень допомагають учнем засвоювати зміст уч. дисциплін. Графіч. уміння і навики об'ємного конструювання сприяють вивченню геометрії і креслення, безпосередньо пов'язані з трудовим навчанням і техн. творчістю школярів. Викладання І.і. в свою чергу спирається на знання учнів про природу і суспільство, на трудові навики і уміння. Особливе значення має взаємозв'язок занять І. і. з інш. видами иск-ва і загальною культурою дітей. Межпредметні зв'язку І. і., закладені в програмах, важливі для підвищення ефективності уч. процесу і збільшують фактич. час занять школярів І. і. Напр., в курсі історії вивчається історія культури, в свою чергу ист. сюжети стають основою тематич. малювання, ліплення і т. д. Проїзв. літри, музики, театру, кіно притягується для роботи по ілюструванню, вчить порівнювати художні можливості різних видів мистецтва.
І. і. - єдності, уч. предмет, спеціально направлений на вдосконалення діяльності зорової системи дитини. Зорове сприйняття світу і навики зобразить, діяльність формується поступово разом з психич. розвитком дітей і освоєнням ними соціального досвіду зображення. У первонач. зоровому обстеженні світу гл. роль належить руху руки і ока по контуру, з к-рого прочитується осн. інформація про форму і колір предметів. При цьому ведуча роль переходить від руху руки до стеження очима (після 5 років). Поступово погляд починає обстежувати і внутр. структуру форми. У координації руки і ока ведуча роль зору встановлюється приблизно до 7 років. А. В. Ба-кушинський розрізнював в малюнках дітей рухову (у молодших) і зорову (у підлітків) установку психіки. Оптимальним періодом підготовки физиол. і психол. передумов зобразить, діяльності є вік 8 - 14 років, а критичним - 12 - 14 років (припиняється стихійне масове захоплення малюванням, ведуча роль переходить до лит. творчості; по совр. даним, масове прагнення до зобразить, діяльність під керівництвом педагога зберігається до 10 - 12 років).
Осознанность цілісного і узагальненого бачення об'єктів (по В. І. Киреєн-до) починає складатися у дітей з 6 років, передачі пропорцій - з 7, світлотіні - з 13, елементарної перспективи - з 9 - 13, кольори - з 8 років, хоч по рівню зорової пам'яті і розрізненню відтінків кольору діти 3 - 5 років нерідко випереджають дорослого художника. Помітне зростання гостроти поля зору і окоміру відмічається лише з 10 років. Вищого рівня ці показники досягають до 14 років (після 14 років гострота зору у людей лише знижується). Здібність до конструктивного і просторів. мисленню починає формуватися з 10 - 14 років. Загальна готовність до рішення зобразить, задач, близька до рівня діяльності дорослих художників і якби. успішність худож. творчість (по даним Всес. виставок зобразить, творчість дітей, 1946 - 76), складається до 13 - 14 рокам.
Загальний ср. рівень готовності дітей до більш раннього освоєння зобразить, діяльності підвищується з розвитком загальної культури суспільства (при порівнянні совр. школярів з однолітками 20 - 30-х рр., Г. В. Лабунська). Разом з тим вікова послідовність і темп освоєння ряду розділів зобразить, грамоти не утворять безперервно висхідної лінії і відрізняється у дітей від послідовності, прийнятої в системі академич. навчання І. і.
У совр. змісті курсу І. і. в школі передбачене поєднання классич. світового худож. спадщини, нар. худож. традицій і досягнень совр. худож. культури. Осн. принципами організації занять є: худож.-розвиваюча спрямованість, зв'язок змісту навчання з роллю иск-ва в суспільстві і житті людей, опора на інтерес і захопленість, облік вікових можливостей і індивідуальних особливостей дітей, єдність утворення і виховання, навчання і творчості; поєднання діяльності сприйняття і практич. занять (при відносить, самостійність задачі розвитку худож. сприйняття); поєднання площинних і об'ємно-просторів. видів діяльності, малювання з ліпленням і худож. конструюванням, зв'язок з підготовкою до труда; різноманіття видів худож. діяльності, техніки і матеріалів; поєднання індивідуальних і колективних форм роботи.
На основі цих принципів в 1970 - 80 НДІ ХВ АПН СРСР совм. з СХ СРСР була створена типова програма по І. і. для 1 - 6-х кл. (в союзних республіках вона пристосовувалася з урахуванням особливостей нац. культури і нар. худож. традицій). Програма містила слід, розділи: зображення, ліплення, прикладна діяльність, сприйняття естетичного насправді, сприйняття иск-ва. Основу змісту складало навчання методам створення худож. образи і його сприйняття в иск-ве, що раніше було задачею тільки внекл. роботи. Типова програма реалізовувала принцип єдності практич. навчання з розвитком худож. сприйняття. Освоєння письменності зображення виступало як засіб організації образної виразності робіт. Комплекс об'ємно-просторів. видів діяльності (ліплення, декоративно-прикладне позов-у з елементами техн. естетки) дозволив зв'язати зміст програми І. і. з усвідомленням ролі иск-ва в житті суспільства і в худож. рішенні предметної середи.
У 1990 для шкіл Зростав. Федерації рекомендована підготовлена НДІ ХВ АПН совм. з Союзом художників (Б. М. Не-менський) програма "І. і. і худож. труд", згідно до-ой викладання І. і. будувалося як освоєння школярами нравств. і духовної культури народу, що відображається иск-вом в разл. формах його практич. єдність насилу і з худож. перетворенням навколишнього середовища. Основою її змісту були соціальні функції зобразить., конструктивних і декоративних видів иск-ва і специфіка їх образної мови. Програма мала тематич. структуру ("Ти і позов-у", "Позов-у навколо нас" і т. д.) як систему що послідовно розвиваються від уроку до уроку і від року до року тематич. рубрик, що відображають по висхідній лінії пізнання зв'язків цих трьох груп позов-в з життям людей і суспільства. У нач. класах школи передбачалося об'єднання уроків І. і. і трудового навчання.
Уч. худож. діяльність учнів здійснюється також на факультативних заняттях для учнів 7-х і інш. старших класів; в школах і класах з поглибленим викладанням І. і., архітектура, декоративно-прикладний і оформительского иск-ва; на уроках трудового навчання на основі нар. видів худож. труда (в 4 - 11-х кл. шкіл при центрах нар. декоративно-прикладного иск-ва); на заняттях проводить, худож. трудом в старших класах при міжшкільних УПК і цехах підприємств (строчевишиті виробу, мереживо, різьблення, розпис і т. д.); в худож. СПТУ.
У 1 - 3-х кл. заняття І. і. веде вчитель нач. класів з общепед. підготовкою, в чергових класах, як правило, - вчитель-фахівці, а також випускники худож. вузів. До ведіння гуртків і факультативних занять допускаються обличчя зі спец. худож. освітою.
Внекл. робота по І. і. може бути систематичною, періодичною і у вигляді разових заходів. якби. поширена форма систематич. занять І. і. - кухлі, майстерні по різних видах практич. худож. діяльність, працююча по зразкових програмах: "Малюнок і живопис", "Графіка", "Скульптура", "Декоративно-прикладне позов-у", "Робота з природними матеріалами", В залежності від потреб школи і особливостей нац. культури створюються також кухля вишивки, кераміки, ар-хіт, моделювання і інш. До периодич. заняттям І. і. відносяться клуби юних мистецтвознавців, аматорів иск-ва, усні журнали, лекторії, шк. музеї і інш.;: до разових - екскурсії, олімпіади, фестивалі, огляди, конкурси і виставки подітий. зобразить, творчість і інш.
Центри позашкільної роботи по І. і. - найбільші музеї країни, изостудии при будинках і палацах школярів і молоді, будинках культури і інш., працюючі по рекомендат. програмам, а також подітий. галереї позов-в. У студії приймаються школярі 1 - 11-х кл. без-спец. відбору і екзаменів. Для учнів 1 - 4-х кл. створені подітий. школи позов-в, в к-рих кожна дитина може займатися І. і., музикою, хореографією, для учнів 5 - 8-х (1 - 11-х) кл. відкриті худож. школи, в к-рих (при обмеженому числі місць) допустимі спец. вимоги і відбір. Ці школи, працюючі по спец. програмам Мін-ва культури, вирішують задачі загального худож. виховання, допроф. підготовки і проф. орієнтації школярів.
Для обдарованих дітей (4 - 11-е кл.) створена також мережа ср. худож. шкіл-інтернатів при соответств. висш. худож. вузах у великих містах. Уч-ця цього типу шкіл отримують поряд із загальним ср. освітою спец. підготовку для вступу до вузу.
Занятія И. і. в школі повинні провестися в кабінетах І. і., оснащених необхідним обладнанням, моделями. Для вчителя випускаються метод. допомоги, комплекти демонстрац. таблиць, набори репродукцій, діапозитивів, диафильми, В Рос. Федерації, на Україні, в Узбекистані, Таджикистані в 60 - 80-х рр. випущені серії пробних підручників по І. і. Видані "Енциклопедіч. словник юного художника" (1983), серія популярних книг про художників, по естетиці, иск-ву; щомісяця (з 1936) вийде журн. "Юний художник", спец. статті про подітий. творчості публікуються в пед. журналах і журн. "Мистецтво", "Творчість", "Художник".
Центр естетич. виховання (створений в 1992 при НДІ розвитку особистості РАО), ф-ти. пед. ун-тов и1 ин-тов.
Практика викладання І. і. в більшості країн Заходу, як правило, відтворює англо-амер. систему: 2 обязат. уроку в тиждень в нач. школі (до 6-го кл. заняття проводить вчитель загального профілю) і від 3 до 6 ч по вибору в 7 - 12-х кл., де заняття проводить фахівець. (у нек-рих разах заняття в 7 - 9-х кл. обов'язкові). Нерідко заняття в старшій ланці проводяться в майстерні одного з видів иск-ва (живопис, графіка, скульптура, дизайн) - в залежності від схильності викладача. У Великобританії і Франції в ліцеях гуманітарного профілю один з видів иск-ва, в т. ч. І. і., входить в атестат про освіту. У Японії осн. увага приділяється культурі кольору, конструктивно-пластич. циклу (ліплення, конструювання, дизайн) і зв'язку І. і. насилу як необхідному компоненту підготовки робітників. Для Японії традиційна реалистич. спрямованість викладання І. і. в школі і екологич. підготовка учнів коштами І. і. У останні десятиріччя в заруб.странах очевидна тенденція з'єднання викладання І. і. із загальним, естетич. і екологич. розвитком учнів. Урок в школі - практично єдності, масовий засіб залучення дітей до І. і. Внешк. робота носить епизодич. характер, залежить від ініціативи приватних і суспільств. орг-ций, здійснюється за рахунок батьків.
У 70 - 80-х рр. в США спостерігається повернення до систематич. формам викладання І. і., до "основ" зображення, інтерес до поступальних етапів (стадіям) овлаг дения И. і. Показове переміщення уваги від навчання практич. зобразить, діяльність на користь уміння сприймати і цінити естетичне насправді самій і в иск-ве.
Ллється.: Революція - мистецтво - діти. Мат-ли і док-ти, ч. 1 - 2, 1917 - 1929, М., 1987 - 882; Позов-у і діти. Естетіч. виховання за рубежем, LM.; Павичів П. Я., Графіч. грамота, М., 1935; Чистяков П. П., Листи. Записники. Спогади, М., 1953; Дмитриева Н. А., Питання естетич. виховання, М., 1956; Киреенко В. И., Психологія здібностей до зобразить, діяльність, М., 1959; Алексеева В. В., Зобразить, позов-у і школа, M., [1968l; е е ж е, Що таке позов-у?, в. 1 - 2, М., 1973 - 79; Л а б у н-з до а я Г. В., Зобразить, творчість дітей, М., 1965; Сакулина Н. П., Малювання в дошк. дитинстві, М., 1965; Щербаков В. С., Зобразить, позов-у. Навчання і творчість, [М.; Зинченко В. П., Вергилес Н. Ю., Формування зорового образу. (Дослідження діяльності зорової системи), М., 1969; Худож. сприйняття, Л., 1971; Левин С. Д., Ваша дитина малює, М., 1979; Ростовцев H. H., Методика викладання зобразить, иск-ва в школі, M.; Мухина В. С., Зобразить, діяльність дитини як форма засвоєння соціального досвіду, М., 1981; Неменский Б. М., Мудрість краси, М., 1981; Система естетич. виховання школярів, під ред. С. А. Герасимова, М., 1983; Зобразить, позов-у в школі. Сб. мат-лов і док-тов, М., 1990. Б. П. Юсов.
 

Джерело: didacts.ru

© 2014-2022  kursovi.in.ua